Жили два сини. Захотіли вони розділитися. Розійшлися. Одному курка дісталася, а іншому корова. Один приходить і говорить: «А що, брат, курки у місті дороги». Він говорить: «Тягни курку».
Побрав, голову відрубав, вискубав, у горщик, щи зварив, склал горщик у гаманець і попер.
Крокував далече чи, близько, чи високо, низько — посохнув з руки випав. За ціпком нахилився й пролив щи через голову. Ворочатися небажання. Пішов далі. Приходить у одне село, усе сплять. Куди до ночі? Бачить на краю домичек, горить вогник. Підійшов до цього будиночка, а у вікна стояв костерок дров. Він вистал на костерок і дивиться. Бачить, там господарка з дияконом гуляє. Пироги, яєчня й четвертна провина...
Застукало раптом. Диякон і говорить: «Я куди?» А вона йому: «Ступай у подпол».
Диякон у подпол, а вона пироги сховала на грубку під скіпу, яєчню у грубку під заслінку, а вино під крамницю.
Пішла чоловіка впускати, чоловік входить: «Ну, - говорить, - давай повечеряти». А вона йому зібрала скудно. Мужик заколотився у хату. Чоловік його пустив: «Ночуй, - говорить, - нічлігу не носять із собою».
Приходить у кімнату. Помолився богу. «Сідай, - хазяїн говорить, - повечеряй із мною».- «Спасибі», - говорить. «Уже сідаєте». Сіл за стіл, а хазяїн говорить: «Скинь гаманець».- « Ні, - говорить, - я кошеля не можу зняти, тому що він від мене не оставается».
Сидять, їдять. Він штовхає гаманець: «Сядь, не твоя справа!» А хазяїн і прив'язався: «А що таке?» — «Так він бреше всі! Сиди, не твоя справа». Отут хазяїн прив'язався: «Скажи так скажи».- «Так він бреше: говорить — на грубці під скіпою піроги».
Хазяїн підхопився, скіпу відчинив — тягне пироги. А він знову гаманець штовхає: «Сядь, не твоя справа». Хазяїн знову: «Скажи так скажи».- «Так він говорить: «У грубці яєчня». Хазяїн і яєчню дістав. А він знову: «Сядь, не твоя справа!» Знову хазяїн пристав. Він говорить: під крамницею вино».
Хазяїн вино дістав, став на долю жалиться: «Начебто живу й працюю, а грошей немає». А той говорить: « У тебе лихо у підпілля є, так тебе постійно буде розоряти».- «А як вижити можна буде лихо? Скільки буде коштувати?» — «П'ятдесят рублів я з тебе поберу». Він погодився. «Ну, - говорить, - неси тепер три погонялки».
Хазяїн приніс три погонялки. Дає хазяїнові батіг, і господарці погонялку, і собі погонялку. Господарку у сіни у дверей поставив, хазяїна у дверей квартири, а сам пішов у подпол.
Приходить у подпол, а диякон там тремтить. «Ось, - говорить, - мила людина, тобі двадцять п'ять рублів, тільки не бий мене!» — «Ну, - говорить, - розпусти коси, підрясник розпусти, я буду хльостати по стінках».
Ось він по стінках ходить — хльостає: «Але, лихо, геть із цього будинку!-»
Ось диякон як пустився бігти, так мужик тільки раз поспів хльоснути. «Ну, усе скінчилося. Давай вип'ємо й закусимо». Хазяїн говорить: «Добра людина, продай мені гаманець!» — « Будь ласка, так він не стане у вас жити».- «Ну, продай!» — «Так давай п'ятдесят рублів, так продам».
Хазяїн дав йому сто рублів грошей, гаманець поставив у великий кут. До світла просиділи. Хазяїн і говорить: «Я тебе до млина підвезу».
Поїхали. А господарка грубку затопила. «Ну, добре, - говорить, - шахрай, я всю правду розповім».
Грубку розтопила так гаманець у грубку. Гаманець і загорівся. Побрала, гаком витяглася так у кислуху. Там була полова. Вона витяглася так у великий кут і поставила: «На тобі, чорт! Більше не будеш правди розповідати!»
Хазяїн приїжджає, а вона зустрічає його й говорить: « Гаманець-Те у нас лиха наробив!» — «А що?» — «Так кинувся у піч, так у кислуху, так у великий кут!» — «Ось лихо!»
А мужик додому приходить — гроші давай уважати. Приходить старший брат: « Як нажив?» — «Нажив сто рублів; у місті коров'ячі шкіри дороги».
Він зараз додому, корову зарізав, шкіру зняв, та й у місто. Ішов у місто, там шкіри не беруть, та й від корови відстав.
Так ні із чим і залишився.