Жив-Був старий зі старухою; старий займався шевством, а вона пряла пряжу. Він був п'яниця. Кака гріш-копійка заведеться, що заробит, те й проп'є. Ось у деякий час сидить він, шиє, а баба пряжу пряде, і зміркував він, що у баби є шість гривень грошей, і умствует: « Як мені їх вивести у баби?»
Ось сидів, шив, шив — бросат чирок, ругатся, по хаті забігав: «Працюй, працюй, ні поисть, ні що!» — «Ну, що ти, старий, сшалел, залаявся?» — «Так що, чи те занедужав, чи то охляв, исть прагну, а исть нема чого! Дай-но, баба, у тебе десь шість гривень є, піду-но на базар, куплю що-небудь поисть!» — «Ну так, так-те тобі й дала! Підеш у шинок так проп'єш!» — «Тобі говорять, не проп'ю, а куплю що-небудь! Давай!» Баба дістала шість гривень свої, подала. «Ну, ти, баба, отут ладь горщик, я зараз притягну жваво».
Побіг старий на базар, забігає у кабачок: «Ну-но, пан целовальник, налий шкалик вина, - подає йому двадцять копійок, - а ці я ще вам залишу: у обратну випити».
Пішов і знову, коротше сказати, у кабачок у інший вуж забегат і подає двадцятку: «Ось тобі за шкалик, а ці у дорогу назад».
Так само й у третій кабачок. Побіг голіруч на базар; три шкалики він випив, шапку скорчив і бегат по базару, як ошалілий, як його п'яниці усе знали.
Ну, як він побіг додому, їде їх же панотець додому: «Агов, сідай, Перфил, я тебе підвезу!» Сіл Перфил з попом, поверстался повз кабачок: «Ех, панотець, сором сказати, гріх приховати! Мені адже випити треба зайти».- «Ну, світло, і я зайду, у мене отут справа є».
Як заходить Перфил: «Ну-но скоріше, пан целовальник!» Целовальник живком наливат гачок, подає йому. Перфил випив, шапочку на голову скинув: «Ну що, ми у розрахунках, пан хазяїн?» — «У розрахунках».
А панотець на гроші випив. Та так вони у усі три кабачки заїжджали.
Із третього-те кабачка вийшли, сіли, піп і запитує: «Це чому, Перфил, так? Я у всіх шинках по гривні сплатив, а ти без грошей випив?» — «Ах, панотець, ви зараз і сметили!» — «Ну, скажи ж, Перфил, мені всю правду, пошто ти без грошей пив горілку?» — « У мене, батя, шапочка ця. Ти не дивися, що вона погана, а де що куплю, шапочку скину, ось і у розрахунках. Я шапочкою живу».- « Підемо-но, Перфил, до мене чайку попити у гості».- « Ні, панотець, спасибі, колись мені». Ну, так панотець: «Підемо!» Привозить собі Перфила у будинок: «Ну-но, матінка, нам закусити скоріше ладь!»
А прислуг відправили за дияконом так за паламарем:
«Скоріше!»
Приходить диякон, приходить паламар. Панотець на стіл графин становит, а диякона й паламаря відкликав секретні мовлення говорити: «Давай Перфила сомущать, купимо у нього артіллю цю шапку. Ось уже на моїх очах у трьох шинках пив і грошей не платив».- «Продай, Перфил, шапку нам!» — «Ах, панотець, вибачте, що я вам скажу. Та вірно говорять, що попівські очі завидющі! Побачив у голови золото, і виманюєте!» — «Ах, так ні, Перфил, випий ще!» Напувають і виманюють: «Продай так продай, Перфил, шапку! Ну, скільки, Перфил, побереш за шапку?» — «А для вас, панотець, за сто рублів віддам!»
Та дали. Зложилися вони артіллю, дали Перфилу сто рублів.
Біжить старий додому, п'яний і із грішми. Баба з вікна побачила, залаялася: «Налив ока й знову біжиш!» — «Ну, не лай, баба, ось тобі гроші!» — «Ах ти п'яниця, шахрай! Украв де-небудь, тебе завтра ще посадять за них!»
Ну, ось як панотець говорить: «Завтра я наперед поїду товари купувати!» Надяг Перфилову шапку й поїхав у магазин. Отут його зустріли: «Проходите, панотець, будь ласка!»
Ну, і спрашиват той (не наші злидни) того й цього, набрав там на тисячі й снимат шапочку: «У розрахунках, пан прикащик!» Прикащик посміхнувся спершу, думав, що він жартує. Потім бачить, що піп бере вуж усе: «Так ви що, панотець, жартуєте?» Він одне, цією шапкою трясе: «У розрахунках!»
До того вони посперечалися, що прикащик заходить до прилавка, отбират товари й попа у поштовхи вибрасиват! Піп не знат, куди ока діти, д на розумі думат: «Перегоди ж, нехай не одному мені буде совісно; скажу дияконові й паламареві, що всі благополучно».
Отже, коротше сказати, усі троє їздили, нічого не одержали, одного тільки конфузу нажили.
Перфилка купив некорисливу собі кобиленку й потім розміняв там пятитку чекаючи, як попи прийдуть. Та кобилу цю загнав під сарай. Та у гній свіжий натикав ці гроші, срібло. Як бачить, попи йдуть, налив води у чашку, рукава закевкав і побіг пед сарай. Приходять попи до баби: «Де, баушка, Перфил твій?» — «Щось під сарай робити побіг».
Піп під сарай до нього. Ось Перфил закрив цей гній, чашку ганчіркою. Він заліз до нього під сарай, піп цей: «Чо, Перфил, отут працюєш?» — «Так не що! Так, панотець!» — «Ну-но, чо, чо? Покажи!» Відштовхує його: «Так ось, панотець, кобиленку купив не користну, а вона ось серебруш-номи кладе». Так один шсвяк разломат — там гривенник, так у іншому — двугривенний. «Вона б ще більше клала, так ось годувати нема чим».- «Ти продай, Перфил, нам цю кобилу!» — «Ах, панотець, так вам і продавати! Ви ось шапочку купили, так, я чув, у вас невдало вийшло. А ви у п'яного мене купили, так не запитали, з якою обмовою треба справа робити».- «Ну, не розмовляй, Перфил, скільки побереш за кобилу?» — «Так що вуж? З вас двісті рублів поберу».
Попи обрадувалися, повели кобилу.
Піп говорить: «Я, хлопці, наперед неї поберу».
Ось загнав її у хлів, насипав їй вівса, сіна, пшениці; навалила вона отут йому цілі пошевни. Встає піп, іде, рукава засикат, по лікоть руки вигадил, а більше нічого. Біжить диякон по кобилу: «Добу витримав, тепер мені давай! Ну як, панотець, яка достача?» — «Так нічого, ладна!»
Коротше сказати, так само й диякон, і паламар.
Знову до Перфилу біжать. Перфилу робити нема чого. Він збігав на базар, купив бичачий міхур і налив його повний крові й підв'язав під мишку бабі: «Баба, попи прийдуть, ти сиди пасма. Я скажу: став самовар, ти сиди мовчи. Раз скажу, два скажу, ти сиди. Втретє я тебе ножем ударю, ти й упади».
Ідуть попи до Перфилу: «Ну, що ж, Перфил, каку кобилу ти нам продав? Ми ніякий достачи з неї не дістали».- «Ну що, панотець, я навалював її вам, чи що! Ви самі її у мене виманили! Кобилу-Те побрали, а з радостей побрали, знову обмова не запитали. Баба, став-но самовар, гості прийшли!»
Раз сказав, два сказав, три сказав. Бере ножик, бац бабу у міхур! Баба впала, повна кімната крові! «Ти що ж, Перфил, наробив?» — «Не ваша справа, панотець, без вас обійдеться!» Весится у нього батіг: «Ну-но, батіг-живулька, оживи мою жонку!»
Раз стьобнув — баба підхопилася, побігла за самоваром.
Попи друг на дружкові глянули: «Це що, хлопці, у Перфила? Треба купити! Купимте, хлопці, від Перфила цей батіг! Наші дружини нас ні у чому не слухають! Продай нам цей батіг!» — «Що ви, панотець! Баба тоді мене слухати не буде!» А баба просить потихеньку: «Купите, панотець!»
Ну й побрали батіг у нього за п'ятдесят рублів. Приносять додому й, коротше сказати, викрали дружин. « Іди-но, матінка, по гриби!» Та не йде, він її бац ножем! Потім давай батогом бити: бив, бив — ну чо ж, не встає! Коротше сказати, також і диякон і паламар викрали своїх дружин.
А Перфил чекаючи попів купив гарний леворверт і пішов у пригін під сарай цей.
Попи прибігають: « Де-но, баушка, Перфил твій, путальник?» — « Чо-Те під сараєм делат».- « Мабуть-но, батько диякон, клич його сюди!»
Диякон тільки під сарай забегат — бац його, удернул собі, сидить. Чекали, чекали, довго немає диякона. Посилат знову — паламаря: «Іди клич його, знову чо-те там торгує у нього!» Таким же порядком знову його придернул до себе. Пішов піп сам і те ж одержав. Упорався Перфил з попами з усіма. Попадьев ні, і попів немає!
Ось став народ присуджувати: «Де ж у нас попи, де панотець? Увесь причет згубився!»
А Перфил склал попів і сидить. Лежать день у нього, лежать два. Ось у деякий час забегат до Перфилу солдат: «Можна чи у вас переночувати!» — «Ночуй, служивий, ночуй! Ну-но, баба, вари скоре здавлю!»
Як сіли вони ужнать, Перфил становит на стіл графин горілки. Подає солдатові склянка й іншої. Солдат на розумі думат: « Ось-Те у рай я потрапив!»
Випив всею пляшку, увесь графин солдатові споїв.
Як солдат увесь у порі став ходити, так його вихвалят: «Який ти, дідусь, добрий!» Він під це число й говорить: «Я бажаєш і бідний, так мене всі люди знають, навіть і гарні люди до мене гостюють. Ось нонче-те у мене була баба іменинниця. Ну і яке-які люди добре пособирались. Ну й, - говорить, - приїжджий панотець до мене на іменини заїхав. Подвипили ми отут добре. Та ось, мій же гріх: він на двір пішов і там — серце у нього погане, чи то чо — упав та й умер, а я боюся його ворушити».- «Ну так чо, стягнув його у Ангару, і всі отут! Бажаєш, я знесу?» — « Будь ласка, служивий, я тобі заплачу!» — «Ну-но, неси його на ґанок, я зараз мундир надягну так потягну його у Ангару».
Побрав солдат попа за плече та й відправився. Перфил у цей час винимат іншого попа, облив водою й поставив у ґанку, а сам пішов у хату.
Як солдат попа на плече звалив, іде повз апвахти, запитують: «Отут хто йде?» — «Чорт!» — «Кого несеш?» — «Попа!» — «Куди несеш?» — «Топити!»
Кинув попа у Ангару, ворочатся, бачить: піп мокрий у ґанку коштує! «Що тако, так ти рані мене додому повернувся? Ну ні, перегоди!» — схопив, знову потяг.
А Перфил тим часом третього поставив і водою облив.
Із другим іде повз апвахти, знову ж його запитують: «Хто йде?» — «Чорт!» — «Кого несеш?» — «Попа!» — «Куди несеш?» — «Топити!»
Кинув попа у Ангару. Приходить додому, отут третій напоготові. Він його великою матінкою! Схопив, поволок.
Як повз апвахти з іншим попом побіг, вартові-те й говорять: «Ось де попів-те тягають! Треба нашому панотцю сказати, щоб берігся», - та і йдуть до свого попа з доповіддю: «Панотець, бережися, чорт третього попа відніс!» — « ПРО, панотця, я краще на фатеру йду».
Устав, свою шубу боргу надяг і скриньку під пазуху. Тільки панотець направився через дорогу, а солдат отут і є: «Ти довго треба мною жартувати будеш?» — рассерчал, схопив на плече так у Ангару. Той кричить, молить; ніяких резонів не примат солдат, притаскиват, привязиват камінь до шиї й култих у воду! А скриньку собі забрал.
А Перфил зміркував, що довго десь солдат. Прибегат солдат до Перфилу. «Ви як це довго?» — «Так прошу радіти, він — чаклун! Таки чотири рази я бігав. Четвертий-Те раз він сухий був так у шубу одягся!» А Перфил думат: «Що таке, чому чотири рази, ковда у мене всього три попи було?» Та й помітив у нього під пахвою скриньку: «Ну-но, баба, тягни скоре графин! З устатку подати солдатові».
Наливат йому склянка: «А, служивий, це у вас отут що таке? Ти дивися: удома чи у нас скринька, не украв чи її у нас піп?» — «Ну, що кричите? Ось же скринька!»
Скриньку Перфил відімкнув, там грошей шість тисяч. Солдатові дав одну тисячу. Ну а Перфил розбагатів, живе багато.