Солдат іде у відпустку, сідає близько струмка на відпочинок і відіграє на скрипці. Приходить чорт, кличе його до себе у гості. Солдат проводить три роки, як три дні, і боїться повернутися у полк. Чорт робить його попом. Піп служить у свято обідню. Чорт приходить і змушує його відіграти на скрипці. Піп відіграє. Його беруть і саджають у острог. Чорт його звільняє з темниці. - «Що ти обробел, — говорить нечистий, — я тебе тепер архієреєм зроблю».
Приводить солдата у іншу державу й видає його за архієрея. Король побрав його до себе й дав місце у своєму столичному місті. А у цього короля були три прекрасні дочки. Настав великий пост, і здумали вони говіти. Прийшов час — треба сповідатися. Ось пішла старша королевна до архієрея на сповідь, покаялася у своїх гріхах. Та дає їй архієрей хрест цілувати. Раптом є до нього нечистий і на вухо шепотить: «Що вона зовсім исповедолась?» — «Зовсім!» — «Ну, тепер побери її, поцілунок». - « Як можна, — я за це можу постраждати!» — «Нічого не бійся, — цілуй змело». Архієрей побрав та й поцілував її. Вона пішла від нього й думає: «Видне так за законом випливає».
Приходить на сповідь середняя королевна. Покаялася. Дає їй архієрей хрест цілувати. У ту ж хвилину знову шепотить йому на вухо нечистий: « чи Зовсім висповідалася?» — «Зовсім!» — «Ну, побери її... за груди». - «Ах, що ти! Король мене за це смерті зрадить». - «Нічого, вистачай змело за груди». Він побрав... поторкав і відпустив від себе. Королевна пішла, думає, що так за законом і випливає.
Нарешті приходить менша королівська дочка. Отисповедовал її архієрей і дає хрест цілувати. Раптом є нечистий і знову шепотить: — «Що скінчив сповідь?» — «Скінчив!» — «Ну тепер створи з нею гріх». - « Ні, нізащо не зроблю. Король мене неодмінно на страту віддасть». - «Роби, що говорю, — однаково тобі пропадати. Якщо не створиш із нею гріха, я всім оголошу, що ти випадний солдат, а не архієрей». Архієрей, — робити нема чого,...[послухався нечистого]. Та ця королевна пішла й думає: «Видне так за законом велено!» З тієї самої години молодша королевна завагітніла.
Пройшло кілька місяців. Батько помітив... і став її запитувати: — «Що це з тобою? Тому...?» — «Тому, панотець, що як ходила я до архієрея на сповідь...» Король наказав архієрея посадити у міцність і нарядив над ним суд. На тому суду присудили його повісити.
Сидить архієрей один із кручиною у темниці й дивиться у вікно. А перед вікном уже релю ставлять. - «Що ви будуєте?» — запитує він у робітників. - «Що, ан, не знаєш? Ні для кого іншого — для тебе трудимося. Це, брат, шибениця!» Ще більше задумався бідний солдат: «Зв'язався я собі на лихо із чортом!» У ту ж хвилину з'явився до нього нечистий. - «Не журися, — говорить, — я тебе виручу...»
Ось повели архієрея на шибеницю. Народу зібралося безліч. Надягли на нього петлю... Підняли його на шибеницю, а чорт невидимо підкинув йому під ноги свою голову. Усе думають, що він мертвий, а він як ні у чому — живехонек! Народ розійшовся й роз'їхався у різні сторони, а диявол обірвав мотузку, звільнив солдата від смерті й пішов з ним у інше місто. - «Що, прагнеш бути знову архієреєм?» — запитує нечистий. - « Ні, спасибі, і так страху набрався».
Чорт робить солдата купцем, а сам іде у тридесяте царство — мучити царівну. Солдатів пробирається туди ж, видає себе за лікаря. Замовляє криві кліщі й сідає у палаці перед царевниной спальнею. Приходить диявол, привітався з ним, запитує: «Що це за штука?» — «Це кліщі, криві пальці випрямляти, щоб краще на скрипці відіграти». - «Виправ мені». Солдат стискає його руки у лещата, б'є, звільняє царівну й робить потім угода із чортом, щоб йому не підходити уводити, увести до ладу царевниному палацу за сто верст, а солдатові не виходити з палацу далі тридцяти верст. Якщо вийдеш далі, так попадеться нечистому — той його задушить!
Одружився солдат на царівні, зробився сам царем, забула угода й поїхала у заміський сад. Отут попався він чортові. Чорт дозволив йому наостанку тільки із дружиною попрощатися. «Ну дружина! - говорить цар, — ухвалюй сором заради мене... Роздягнися й лягай на траву». А нечистий підійшов.., побачив... Раптом як закричить: «Ах ти проклятий! Знову кліщі привіз!» — і кинувся від нього бігти скільки сил було.
Так випадний солдат позбувся чорта й залишився царювати у своїй державі.