Живий сабе цар так цариця, у них бив син і дачка. Яни наказали синові, штоб йон, як яни умруть, жанився на сястре. Ти багата, ти мала паживши, у упасля таго, як наказали синові свайму жаницца на сястре, цар і цариця памерли. У брат і кажа сястре, штоб гатавалась до вянцу, а сам пашов так тато прасить, штоб їх павянчав. Сястра зачала адевацца до вянцу й зрабила три ляльки, поставила їх на вокнах, стала пасеред хати та й кажа: «Кукалки, куку!» Перша кажа: «Чаго?» Інша кажа: «Брат сястру бяре». Третя гаворя: «Земля раступися, сястра правалися!» і у другий і втретє такжа. Приходячи брат і запитуючи у сястри: «Чи савсем аделась?» Сястра кажа: «Ні не савсем». Йон і пашов у палі палати дажидацца, пакуля сястра аденецца. Сястра знов кажа: «Кукалки, куку!» Перша кажа: «Чаго?» Інша гаворя: «Брат сястру бяре!» Третя кажа: «Земля раступися, сястра правалися!» Яна правалилась і пашла на тей світло. Брат, пришовши, не нашов сястри й застався так.
Правалившись на тей світло, царівна иде так иде — аж стаить дуб. Яна прийшла до таму дубу, роздягнулася. Дуб раступився; яна палажила у дупло палю адежу й, зрабившись старухаю, пашла. Иде так иде — аж стаять палати царські; яна, пришовши туди, початку прасицца, штоб яе найняли. У яе й найняли печі тапить. У таго пануючи, у якого у палатах служила царівна, був син халастий. Прийшла няделя. Царський син сабирався так церкви й вялев царівні-бабі падати гребенец. Яна нескоро падала; йон рассярдився й ударивши яе па щаце. У упасля таго убрався й паехав так церкви. Царівна-Баба пашла до дуба, де захавала адежу; дуб раступився. Яна аделась, зрабилась царевнаю-красавицаю й пашла у церкавь. Царевич, побачивши яе у церкві, спрасив у лакея: аткудава яна? А лакей знав яе, што ета — таячи баба, якаючи у них у палатах печі топлячи, і што царевич ударивши яе гребенцом; у лакей і кажа: «Яна з міста Біта-Гребешкова». Царевич приїхавши дамов, шукав-шукав таго горада у сваем царстві й не найшов.
Трапилася якся, што царевич рассярдився й ударивши царівну-бабу сапагом і у упасля таго паехав у церкавь. Таматка була і яна, перядевшись у плаття, што палажила у дуб. У царевич, павидавши знова незнакомаю красуню, запитуючи у лакея: аткудава яна? Лакей кажа: « З Біта-Сапагова». Царевич шукав-шукав таго горада у сваем царстві й не найшов. У почавши думати так ворожити, як би сюю незнакомаю красуню спазнать, бо палюбив яе й хатев на їй жаницца. А далеві видумавши й наказавши на тоя місця, де яна становицца у церкви, налити смали, так штоб їй було невдамет.
У няделю царівна прийшла у церкавь, перядевшись, і стала на сваем місці. Скінчилася служба, і як толька яна саступила з місця, штоб іти дамов, бушмак улип у смалу й застався на місці. Яна й пашла дамов у адном бушмаку. Царевич вялев узять тей бушмак, привіз дамов, ставши приміряти всім дівчатам, якие були у його царстві. Никаму не пришовся тей бушмак па наге, акрамя баби, што тапила печі. У царевич ставши яе дапрашувать; яна зізналася, хто яна й звідки. Йон і ажанився на їй. Я на весіллі бив, мед-вино пив, у роті не було, а па бараде патякло.