Прийшов великий пост: треба мужикові итить на сповідь до попа. Загорнув він у кульок березове поліно, обв'язав його мотузкою й пішов до попа. «Ну, говори, світло, у чому згрішив? А це у тебе що таке?» — «Це, панотець, біла рибица, тобі на уклін приніс!» — «Ну, ця справа гарна! Чай змерзнула?» — «Змерзнула, усе на льосі лежала». - «Ну, коли-небудь стане!» — «Я прийшов, панотець, покаятися: раз стояв за зубожію так...» — «Що це за гріх! Я й сам один раз у вівтарі... Це нічого, світло! Ступай з богом».
Отут почав піп розв'язувати кульок, дивиться, а там березове поліно.
- «Ах, ти.., проклятий! Де-Же білорибиц-те?!.»