Жили коркун з коркунихой. Було у них дітище одне. Ось і стали вони сперечатися: кому це дітище мати? Сперечалися, сперечалися — нікотрий собі дітища не виспорил. Та пішли вони до царя — як ця справа розсудити?
Цар зібрав схід із усього царства. Були отут і енерали, і ніхто цієї справи не міг розсудити. Ось і вишукався один мужик: «Я, - говорить, - розсуджу!» — «Розсуди!» — говорить цар. Мужик і говорить: «Ну, коркун з коркуни-хой, слетайтеся сюди!» Коркун з коркунихой прилетіли. «Ти, коркун, — говорить мужик, - скрізь літаєш, стало бути, і інше дітище собі можеш мати, а коркунихе де побрати?»
Так ця справу й розсудив мужик. Коркуненок і залишився у коркунихи.