Жили-Минулого два брати — багатий і бідний. Бідний-Те овдовів; від дружини залишилася дочка на сьомому році, тому й прозвали її Семиліткою. Тільки багатий і подарував Семилітці благеньку телушку. Семилітка напувала, кормила, пестила телушку, і з неї стала славна корова, принесла їй теляти із золотими копитцями. Тільки прийшли до Семилітки у гості дочки багатого дядька й побачили телушку, пішли й сказали батькові. Багатому захотілося оттягать телушку, а бідний-те не віддає. Сперечалися, сперечалися, прийшли до воєводи, просять розібрати їхню справу. Багатий і говорить: «Я, - говорить, - дарував племінниці тільки телушку, а не приплід!» А бідний говорить: «Телушка моя, так і приплід мій!» Як отут розв'язати справа? Воєвода й говорить їм: «Ось відгадайте три загадки! Хто відгадає, того й телушка! Спершу відгадайте: що всього швидше?»
Пішли мужики додому. Бідний і думає: «Що отут сказати?» — і говорить Семилітці: «Дочка, дочка! Воєвода-Те велів відгадати: що на світі всього швидше? Що я йому скажу?» — «Не тужи, панотець! Молися Спасу так лягай спати!» Ліг він спати. Ранком і будить його Семилітка: «Вставай, вставай, панотець! Настав час іти до воєводи. Ступай так скажи, що всього швидше на світі думка!» Устав мужик, відправився до воєводи, прийшов і брат. Вийшов до них воєвода й запитує: «Ну, скажіть, що всього швидше?» Багатий вискочив уперед: « У мене, - говорить, - є кінь такий швидкий, що ніхто його не обжене: він усього швидше!» Воєвода засміявся й говорить бідному: «А ти що скажеш?» — «Думка всього швидше на світі!» Воєвода здивувався й запитує: «Хто тебе цьому навчив?» — «Дочка Семилітка!» — «Ну, добре! Відгадайте тепер, що на світі всього масніше?»
Пішли мужики додому. Бідний приходить і говорить Семилітці: «Воєвода нам загадав: що на світі всього масніше? Як отут відгадати?» — «Ну, панотець, не тужи: ранок вечора мудренее. Молися Спасу так лягай спати». Старий ліг спати. Ранком Семилітка й будить його: «Вставай, панотець! Пора до воєводи йти. Запитає він тебе: «Що всього масніше?» — скажи, що земля всього масніше, тому що робить усякі плоди!» Устав батько, прийшов до воєводи, прийшов і багатий. Вийшов воєвода й запитує: «Ну що? Придумали, що всього масніше?» Багатий вискочив уперед і говорить: « У мене є кабанів, так такий жирний, що масніше його немає нічого! Він усього масніше!» Воєвода засміявся й запитує бідного: «Ну, а ти що скажеш?» — «Земля всього масніше, тому що вона робить усякі плоди!» Воєвода здивувався й запитує: «Хто це тебе навчив?» — «Дочка, - говорить, - Семилітка!» — «Ну, добре! Тепер відгадайте, що на світі всього миліше?»
Пішли мужики додому. Прийшов бідний і говорить Семилітці: «Так і так воєвода загадав. Що тепер робити?» — «Ну, тятенька, не тужи: ранок вечора мудренее. Молися Спасу так лягай спати». Ранком будить вона його й говорить: «Вставай, тятенька! Настав час іти до воєводи. Стане він тебе запитувати, скажи, що всього миліше людині сон: у сні
Усяке горе позабуває!» Устав батько, пішов до воєводи, прийшов і багатий. Вийшов воєвода, говорить: «Ну, скажіть: що всього на світі миліше?» Багатий — наперед і кричить: «Дружина на світі всього миліше!» Воєвода засміявся й запитує бідного: «А ти чтб скажеш?» — «Сон на світі для людини всього миліше: у сні всяке горе позабуває!» Воєвода здивувався й запитує його: «Хто тобі це сказав?» — «Дочка Семилітка».
Воєвода пішов у свої кімнати, виніс решето з яйцями й говорить: «Ступай, віднеси своєї дочки це решето з яйцями, нехай вона з них до завтрему випарить курчат!» Пішов бідний, плаче й говорить Семилітці, що так і так воєвода сказав. «Ну, панотець, не тужи! Молися Спасу так лягай спати: ранок вечора мудренее!» На інший день вона й будить батька: «Панотець, панотець! Вставай, пора до воєводи йти. Так ось побери віднеси йому небагато зерен проса, скажи йому, що курчата зараз будуть готові, так треба їх годувати белояровим пшоном, отож, щоб він зерна посіяв і щоб через півгодини пшоно поспіло й щоб він його до неї негайно надіслав». Устав старий, пішов до воєводи. Вийшов воєвода й запитує: «Ну що, приніс курчат?» — «Так дочка-те говорить, що через півгодини курчата будуть. Так треба, говорить, їх годувати белояровим пшоном; отож, вона надіслала кілька зерен, щоб ви посіяли й щоб через півгодини усе було готове».- «А хіба можна, щоб зерно у півгодини виросло й дозріло?» — «А хіба можна, щоб курчата випарилися у одну ніч?» Нема чого робити воєводі: перехитрила його Семилітка.
Ось він побрав, дав бідному пряжі й говорить: «Нехай твоя дочка до завтрему витче полотно й зшиє мені сорочку!» Батько зазасмучувався, пішов, сказав про усе Семилітці. «Ну, панотець, не тужи. Молися Спасу так лягай спати! Ранок вечора мудренее!» Батько ліг і заснув. Ранком і будить його Семилітка: «Вставай, панотець! Пора до воєводи йти. Ступай до нього, віднеси лляного насіння й скажи, що сорочка готова, так нема чим прострочити комір: нехай він це насіння посіє, і щоб воно виросло й щоб через півгодини до мене надіслав!» Батько пішов і сказав усе воєводі. Воєвода й говорить: « Як же це можна, щоб чрез півгодини льон виріс і з нього напрясти нитки?» — « Тому що ж можна у одну ніч виткати полотно й зшити сорочку?» Знову перехитрила Семилітка воєводу!
Ось він і говорить старому: «Ступай скажи своєї дочки, щоб вона до мене прийшла ні пішки, ні на коні, ні на санях, ні на возі, ні нага, ні оболочена (одягнена) і щоб принесла ні подарунок, ні отдарок!» Приходить батько додому, розповів усе дочки. Ось на інший день Семилітка побрала зняла із себе одяг, обернулася мережею, побрала голуба, відправилася до воєводи на лижах. Прийшла вона до воєводи й подала йому голублячи. Голуб негайно вирвався й полетів. Та отут перехитрила вона воєводу, а вона йому дуже сподобалася. Він і говорить, що: «Я сам завтра приїду до вас». Старий і поїхав у місто закуповувати припасів — почастувати гостя.
Тільки на інший ранок приїжджає воєвода до будинку Семилітки. А у їй ні кола ні двору: тільки сани так віз стояли. Воєвода й дивиться, куди йому прив'язати кінь? Ось він підходить уводити, увести до ладу вікну й запитує Семилітку: «Де б мені прив'язати кінь?» — «Прив'яжи між літом і взимку!» Воєвода думав, думав — ледь міг догадатися, що між літом і взимку — значить між саньми й возом....
Потім воєвода став сватати за себе Семилітку, але з тим, щоб вона не втручалася у його воєводські справи; якщо ж вона не стримає обіцянки, так він її з тим, що всього більше їй подобається, відправить знову до батька.
Ось обвінчалися вони, живуть так поживають. чи Багато, чи мало пройшло часу, тільки один мужик просить у іншого коня з'їздити на поле за ріпою. Той дав коня, мужик поїхав, а приїхав пізно ввечері. Тому він не повів її до хазяїна, прив'язав до свого воза. Встає він ранком, бачить: під возом лоша. «Лоша мій: він під возом; видне, ріпа або віз ожеребився». А той, чия був кінь, говорить: «Лоша мій!» Сперечалися, сперечалися, пішли до воєводи судитися. Воєвода й розсудив: «Лоша знайдене під возом, так, виходить, він того, чий віз!» Почува це Семилітка, не стрималася й сказала, що він неправабоно судить.
Воєвода розсердився, зажадав розлучний. Після обіду треба було Семилітці знову їхати до батька. Тільки вона за обідом напоїла воєводу доп'яна. Він напився й заснув. Вона веліла його сонного покласти у карету й виїхала разом з ним до батька. Там уже воєвода прокинувся й запитує: «Хто мене сюди переніс?» — «Я тебе перевезла, - говорить Семилітка.- У нас була умова, щоб я побрала те, що мені найбільше подобається. Я й побрала тебе!»
Воєвода здивувався її мудрості, помирився з нею, і возвратилися додому, стали жити так поживати.