Жив у лісі вовк. Прокинувся він якось ранком, потягнувся й тричі пчихнув. “Непогано! Виходить, сьогодні мені три рази повезе”, - подумав вовк.
Раптом бачить - на пагорбі два барани буцаються. “Ось і перша удача! Та ще яка!” - зрадів вовк. Підкрався він до баранів так як гаркне:
- Що за безладдя! Що за беззаконня?! Зараз я вас покараю…
Бачать барани, що бігти їм нікуди, і говорять:
- Сеньйор вовк, ми знаємо, що провинилися, і ви нас за це з'їсте. Але зробіть милість, колись розсудите нас.
- А що таке? - запитує вовк.
- Посперечалися ми з товаришем: я говорю, що звідси досюда - це усе луг мого хазяїна, а він говорить ні, тут уже володіння його хазяїна. Не чи можете ви розсудити нас?
Погодився вовк. Уп'явся у землю й давай прикидати, чи рівно прокреслена границя. Та раптом як піддадуть йому позаду! Перекувирнулся вовк і втратився почуттів. Барани-Те буцатися майстра!
Отямився нещасний вовк, піднявся охаючи й пішов далі. “Ну, - думає, - якщо й інші дві удачі будуть такими, я до вечора не доживу!”
Так що поробиш? Двоє доби вже вовк не їв, зовсім схуд.
Ішов він, ішов, раптом бачить: галявина, а на галявині пасеться стара худа кобила з жеребеночком. “Ось вона, удача! - зрадів вовк. - Уж вони-те від мене не підуть: кінь занадто старий, а лоша мале й слабкий. Але тепер я буду обережніше. Заріжу спершу кобилу, а то як би вона мене не брикнула!” Підійшов він обережно до коня й говорить:
- Ух, як я голодний! Зараз тебе знімання! А кобила відповідає:
- Послухай, стара я стала, і м'ясо у мене тверде. Краще з'їж моє лошати, тільки колись виконай моє прохання.
- А що таке?
- Вийми у мене із задньої ноги скалку, а то я кульгаю.
Підійшов вовк до кобили позаду, тільки почав скалку шукати, кобила як брикне його з усією сили, а потім кликнула лошати й умчалася ладь.
Зітхнув вовк і потягся далі. Ішов, шел. побачив корову. У корови на ногах мотузка бовталася. “Два рази мені не повезло, - подумав вовк, - зате тепер вуж пообідаю. Ухоплюся за мотузку, корова звалиться”.
Схопив вовк мотузку, а корова як кинеться бігти, вовка по землі так і поволокла. Нарешті порвала мотузка, вовк піднявся весь обдертий і сказав сам собі: - Ех ти, дурень! Хто тебе просив ставати землеміром так ветеринаром?! Hy як мотузка б не порвала? Хазяїн корови жваво б із мною обробив! Ось тобі й удачі!