Жив колись король, і було у нього три радники. Вони вважали себе самими мудрими людьми на світі. Але король не дуже-те вірив мудрості своїх радників і розв'язав їх випробувати.
Одного разу король поїхав на полювання й побрав радників із собою. По дорозі зустрівся їм старий селянин, який орав поле. Король зупинився й, глянувши на старого, сказав:
- Ох, скільки снігу випало на вершині гори!
- Настало для цього час, король, - відповів старий.
- А скільки раз згоряв твій будинок?
- Два рази, ваша королівська світлість!
- А скільки ще горіти твоєму будинку?
- Три рази!
- А що, якщо я пошлю тобі трьох дурні гусаків? чи Зумієш ти ощипать їх догола?
- Надсилайте скільки прагнете. Уже я їх ощиплю на славу! - засміявся селянин.
Король попрощався зі старим і поїхав далі. Незабаром він запитав у своїх радників:
- Ну, радники, прийшов час довести вам свою мудрість. Відгадайте, про що я запитував старого й що означають його відповіді? А якщо не зумієте відгадати, я накажу вас стратити.
Радники закричали навперебій:
- Зараз? Відразу? Це неможливо! Ми повинні колись подумати!
- Добре! - погодився король.- Але якщо через три дні не відгадаєте, я накажу вас стратити.
Радники перерили сотні книг, але у жодній з них не знайшли відповіді. Тоді вони відправилися до старого селянинові, з яким говорив король:
- Скажи нам, старий, що значили питання короля й твої відповіді йому? Ми не постоїмо за нагородою.
- Добре, я скажу вам. Але за це зніміть ваше дорогоцінне плаття й віддайте його мені.
- Навіщо тобі наше плаття? - здивувалися радники.- Ми можемо заплатити грішми.
- Ні, - затявся старий, - гроші мені не потрібні.
Бачать радники — старого не переспориш. Що робити, роздягнулися вони догола й запитують:
- Про який сніг на вершині гори говорив король, коли колом усі гори покриті квітучими садами?
- Король побачив сиві волосся на моїй голові, а я йому відповів, що вони побіліли від старості.
- А чому ти сказав, що у тебе двічі горів будинок і що ще тричі буде горіти?
- Король запитав, скільки дочок я видав заміж, а я відповів йому, що двох. Адже видати дочка заміж так дати за нею гарне придане коштує стільки ж, що й відбудувати будинок після пожежі. А у мене залишилися ще три дочки. Виходить, горіти моєму будинку ще три рази.
- А яких дурних гусаків він обіцяв тобі надіслати, щоб ти ощипал їх догола?
- Ці дурні гусаки — ви! - не витримав король.
Він тайкома пішов за своїми радниками й чула вся розмова.
Радники впали у ноги королеві й заблагали про пощаду.
- Добре, я вибачу вас. Але ви повинні тричі підпалити будинок цього старого.
- Тричі підпалити будинок? - здивувалися радники.- Що це значить?
- Це значить, що ви повинні дати придане трьом моїм дочкам! - засміявся селянин.
Та три дурні радники короля, рятуючи свої голови від сокири королівського ката, дали багате придане трьом дочкам розумного селянина.