Жив-Був колись не цар-царевич, не король-королевич, не чарівник і не знахар, а просто орач, простий мужик, на прізвисько Бурачок. А кмітливістю перевершував Бурачок усіх царів на світі, перехитрити міг будь-якого мудреця.
Дійшли вести про хитрий Бурачке до одного пана. Розв'язав він перехитрити Бурачка.
- Куди, — говорить, — йому, простому мужикові, із мною змагатися! Відомо, що моїх рад сам король слухається.
Велів пан слугам з'їздити за Бурачком і привезти його у свій замок. Поїхали слуги й до вечора вернулися з мужичком Бурачком. Не відкладаючи на завтра, розв'язав пан відразу загадати йому загадку.
Коли Бурачка ввели, уся сім'я пана сиділа за столом. Бурачок відважив їм уклін і коштує, чекає, що далі буде.
- Ну, як поживаєш? - почав з усмішкою пан. - Говорять, що дуже ти спритний, будь-яка справа влаштувати можеш, будь-яку загадку розгадати вмієш. Подивимося, на що ти здатний. Бачиш, на столі смажений гусак. Ти повинен розділити його між нами: між мною, моєю дружиною, двома синами й двома дочками. Розділиш — пошану тобі й слава: спати будеш у кращій кімнаті замка. Не зумієш розділити — пошлю тебе спати на стайню.
Ну що таке дріб'язкове завдання Бурачку? Не довго думаючи, побрав він ніж і став різати гусака, присуджуючи:
- Ти, шановний пан, усьому будинку голова — одержуй по праву голову. Без шиї голова обійтися не може, так і ти, пан, не можеш обійтися без своєї дружини: вона тобі вірна підтримка й опора; тому ви, дорога пані, повинні одержати шию. Ви, два паночка, скоро поспішите з рідного дому на біле світло, вам, виходить, потрібно дати ноги, щоб швидше бігати. А ви, прекрасні панночки, скоро вилетите з рідного гнізда — заміж вийдете; щоб летіти було легше, ось вам по крабоцю, по гусячому. Ось усі й розділене. Мені ж, простому мужикові, і залишки годяться.
Пан від подиву ледве слово вимовити смог:
- Ну й спритний! - тільки й сказав.
Бурачок же побрав гусака й пішов шукати кращу кімнату у замку. Забрався він у спальню пана й міцно проспав там до ранку. Тільки ранком рано будять його. Говорять, що його вимагає сам пан.
А пан усю ніч не спав і думав, яку б загадку задати Бурачку, щоб він її не відгадав.
Знову привели Бурачка у зал, де зібралася вся сім'я.
Бачить він — пан сидить хмурий і сердитий. Але Бурачок зробив вигляд, що він цього не зауважує, і привітно сказав:
- Добрий ранок, пан! Як спалося? Що так рано встали?
Але пан його перервав і говорить:
- Бачу, хитрий ти, але я тебе хитріше. Ось тобі нова загадка. Відгадаєш — поїдеш додому у кареті, немає — прийде пішки тобі плестися. Отут на столі лежить п'ять курчат. Роздягнули їх нарівно між нами шістьома: мною, дружиною й чотирма дітьми. Але курчат не смій різати — вони повинні залишитися цілими.
Сказав так і посміхнувся: важке завдання!
- Ну що ж, — говорить Бурачок, — це зробити можна. Але ж я ще не снідав, дозволь мені виділити й собі частку.
- Добре, — сказав пан. - П'ять курчат між сім'ю ще сутужніше ділити.
Тоді мужик Бурачок прийнявся за поділ, присуджуючи:
- Ви, пан і пані, — чоловік і дружина, вас двоє, ось вам одне курча, тепер вас буде троє. Два брати й дві сестри теж повинні одержати по курчаті на двоє. Залишився я один. Скарбу собі ліворуч одного курчати й праворуч — одного курчати: ось нас теж троє. Усе розділене нарівно: тут троє, тут троє, тут троє й тут троє.
Сказав це Бурачок, забрал собі двох курчат і пішов на двір вимагати карету. Довелося панові відправити Бурачка додому у кареті.
Їде Бурачок, їсть курчат і посміхається. Народ теж сміється:
- Куди там дурному панові з нашим мужичком Бурачком розумом змагатися!