Цигана до смерті присудили, повели до шибениці. Кат вуж і петлю приготував, а циган просить суддю: дайте, мол, перед смертю станцювати. Суддя погодився, розв'язали циганові руки. Танцює циган, коломийки так краков'яки викаблучивает, сам собі підспівує. Усе дивляться, сміються, усе ширше й ширше коло розступається. Танцював циган, танцював, а потім як стрибне! - і навтьоки. Кинулися його доганяти, так де там! Утік.
До ночі добрався він до хати одного мужика, переночувати попросився. Дав йому мужик подушку, дивиться — замість того, щоб покласти її під голову, циган ноги на неї кладе.
Запитав мужик: чому, мол, ти так робиш? А циган пояснює:
- Якби не ноги, не зносити б мені голови. Ноги мені голову врятували — стало бути, їм повинне бути більше пошані, чому голові.