Жили-Минулого мужик і баба, жили пребідно. Нарешті, залишилася у них усього чверть борошна. Говорить мужик бабі:
- Звари, дружина, із цього борошна затируху. Потім зігрій води, вимиємо ноги перед далекої дорогою й зранку підемо куди ока дивляться, на край світла. Либонь нам там буде ліпше.
Ось з'їли вони затируху, вимили ноги, селі біля печі на крамниці, ранки чекають. Та чують, як у підпічок щось трепихается. Мужик і говорить:
- Що це там таке?
- А це я, ваше лихо. Я вас не залишу, на край світла з вами піду.
Випурхнув з підпічка білий голубок, сіл на жердинку, перинки чистить.
Мужик бабі й мовить:
- Дружина, не підемо ми з тобою ні на який край світла. Увяжется з нами лихо — ми й там бідняками будемо.
Ранком побрав мужик сокира, витесав клин. Пригадав він, що горобці у дуплі на груші пташенят вивели. Та тлумачить лиху:
- Сідай, лихо, мені на плече, підемо-но у сад за пташенятами.
Села лихо до нього на плече, пішли вони у сад, підійшли до груші. Мужик і говорить:
- Полезай-но ти, лихо, у дупло так подай мені пташенят.
Полізло лихо, подала йому шість пташенят. Запитує мужик:
- Багато їх ще там?
- Один залишився.
Побрав мужик клин і забив їм дупло. Пішов назад у хату повз стару яблуню. «Дай, — думає, — я її заодно викорчую зараз і попалю. Стільки часу суха коштує, а всі руки не доходять».
Викорчував він яблуню, глядь, а під нею горщик, грошей повний. Разом мужик розбагатів.
Став його кум запитувати, як це він гроші роздобув. Усі бідний був і — на тобі! - відразу розбагатів. Приставав кум, приставав — ну, мужик і розповів, що ось уже три роки, як забив він лихо клином у дуплі. А кум заздрий був, побрала сокира, потихеньку у сад пробрався, клин вибив і говорить:
- Лихо, а лихо, ти ще жива?
- Жива, — відповідає лихо. - Залишив він мені, негідник, пташеняа, я їм отут три роки абияк годуюся.
- Вилазь-но ти, лихо, так ступай, помстися йому, негідникові, — говорить кум.
- Ні, — говорить лихо. - Я до нього не піду, я на нього сердита. Ось ти, ти добра людина. Краще я з тобою залишуся.
Злякався кум і бігцем додому, став коней запрягати щоб утекти скоріше так подалі. А коні як понесуть — так під сарай. А там борони купою лежать. Ось коні й переламали ног-те. Та зубожів кум украй.
Не рій іншому яму — сам у неї потрапиш.