Це було дуже давно, ще у ті часи, коли всі люди були братами й жили у світі. Одне плем'я кочівників, подібно перелітним птахам, кочувало по Сахарі, де день повний спекою, а ніч - прохолоддю. На чолі племені стояв ушанований старий з довгою білою бородою.

Жили-Минулого дві сестри. Одну кликали Мина, а іншу - Провина. Мати їх давно вмерла, і їх дала притулок тітка.

Старша із сестер - Мина - була дівчиною різанням і грубої, завжди чимсь незадоволеної. А молодша - Провина - доброї й чуйної.

Говорить

Настала осінь, а у миші у засіках ні зернятка, ні крупинки! Що робити? Удома десять голодних мишенят, малий мала менше, пищать. Як зиму пережити, якщо запасів немає? Чим мишенят годувати?

Думала миша, думала й розв'язала піти за допомогою до цвіркуна, попросити у нього зерна

Кілька днів через Шакал відправився до Кабана. - Усі твої побратими, - сказав він йому, - розгулюють на волі, жують жолуді, риють іклами землю, добуваючи борошнисті бульби, а як наїдяться до відвалу, забираються у свої лігвища й сплять скільки хочеться. А у цей час ти,

Якого усе хвалять за відвагу, служиш Леву циновкою.

Жив-Був селянин. Пішов він якось у поле й бачить: посередині дороги курка метається - намагається урятуватися від кобри. Схопив селянин ціпок і вдарив кобру. Закрутилася змеюка й перетворилася у пацюка із плішиною у всю спину. А курка й говорить:

- Я добра фея, а вона - зла чаклунка. Пошкодував ти мене, тепер проси чого прагнеш.

Відповідає

Лежали поруч на кухонній полиці цегла й шматок воску. Цеглі так і покладалося тут перебувати-адже на ньому господарка точила ножі. Та гострі ж вони ставали після цього! А ось як віск потрапив на полицю, цього ніхто не знав. Давним-давно хтось поклав його там, та й забув.

Ночами, коли у кухні нікого не було, віск і цегла вели між собою довгі розмови.

У глибоку старовину на березі Східного моря жив рибалка по прозванню Ху Си. Десять годков йому із зайвим було, коли став він рибалити. Двадцять років прорибачил. Риби піймав із цілу гору. А жив бідно, бідніше нікуди. Хоч би лодчонкой вутлої обзавівся або мережами — де там!

Був у одного пана холоп кабальний. Ось і здумав цей холоп на Івана Купалу, у саму ніч, сходити у ліс, зірвати папороть, щоб скарб дістати.

Дочекався він цієї ночі, уклав пана спати й об одинадцятій годині пішов у ліс.

Входить у ліс. Пролунав отут свист, шум, гамір, регіт. Моторошно стало, але він усі нічого: хоч моторошно,

Якось раз їхав падишах зі своєю свитою по полю. Раптом бачить, що якийсь старезний старий саджає маслинове дерево. Здивувався падишах, під'їхав до старого й запитав його:

- Сивобородий, чому це ти займаєшся у жаркий полудень? Тобі давно

Настав час відпочивати, а ти усе трудишся! Та й потім, сам аллах не знає, чи доживеш ти до того дня,

Ми адже знаємо, що кропив'яник підлий птах — гірше, багато гірше навіть летучої миші, — що він просто страшенний ошуканець, а тому й нема чого дивуватися, що ми полюємо за ним і ловимо його.

Незважаючи на те що розміром він усього з ваш палець, кропив'яник уважається королем