Баба зварила у щах гусака. Приходить до неї на квартиру солдатів... «А що, служивий, — запитує баба, — не чи бував ти у місті Горшанске, не чи знавав там Гагатея Гагатеевича?» — « Як не знати! Тільки тепер його там немає: Гагатей Гагатеевич вийшов оттудова у місто

Жили у одному лісі звірі. Добре жили, дружно. Одне було погане - не давав їм спокійно жити цар звірів Лев. К. аж-дий день нападав він на кого-небудь із них і з'їдав. День і ніч тряслися звірі від страху - не знають, кого з них розтерзає Лев завтра.

Набридло

Давним-давно жив сабоний мисливець Таулан, що не знав утомилися. Усім, що у нього було, ділився він із сусідами, поважав старших. Та сусіди, і всі, хто його знав, дуже любили його.

Одного разу мисливець, ідучи через ліс, помітив близько джерела білу козу. Намагаючись не злякати її, обережно підняв рушницю й, як тільки він прицілився, замість

Посперечалися соловей із дрімлюгою, чий голос краще. Дрімлюга говорить:

- Мій голос куди приємніше твого.

А соловей у відповідь:

- Ні, мій голос приємніше.

Сперечалися з ранку до вечора, поки не прийшло солов'єві

У якійсь було селу: жив мужик, і у нього було три сини, два було розумних, а третій дурень, якого кликали Омеляном. Та як жив їх батько довгий час, те й прийшов у глибоку старість, призвав до себе синовьев і говорив їм: «Люб'язні діти! Я почуваю, що вам із мною недовго жити; залишаю вам будинок і худобин, які ви розділите на частині рівно; також залишаю вам грошей на кожний

Жили два брати, Мороз і Вітер, на березі моря. Ось Вітер запитав Мороза:

- Послухай, напевно, немає на землі нікого сабоніше нас із тобою?

- Напевно, є!

- А хто ж?

- Сохолилан, син Ворона, і сам Ворон.

- Що ж він може зробити, коли я поллю водою, а ти заморозиш!

- Він перехитрить

За давніх часів були горобець і зимородок рідними братами. Мати у них умерла, стали вони з батьком жити. Старший брат, горобець, виріс сином слухняним: батька почитав, так цілісінький день у полі працював. А зимородок, хоч і ростом не у приклад горобцеві вийшов, і здоров'я був недужої, селянської праці не любив, у поле

...Ворог грабує Вірменію - одне селище за іншим. Дим пожарищ скорботно тягнеться до неба. Вітер розносить дитячий плач. По трупах загиблих женуть у рабство живих. Деякі кидаються у прірву, щоб не йти у рабство. За смерть. Спереду - кров і сльози...

Розривається від горя серце Месропа. Він тре долонями гаряче чоло. Не спати йому

Жив-Був старий з бабою. Є у них було нема чого. Ось старий і здумав: « Посіємо - До, баба, на лазні ріпки!» Ось вони й посіяли ріпки

Виросла ріпка. Скоро позначається казка, так не швидко справа робиться. Старий сходив по ріпку, і з'їли цю ріпку. «Ну, тепер, баба, ти мабуть — я ходив!»

А баба-те була худа, худа, хвора: «Не залізти, - говорить, - мені старий!» — «Ну,

Жив у одному селі селянин із дружиною. Селянина кликали Тхунтхуния. Що ні день дружина говорила йому:

- Яке у тебе некрасиве ім'я! Нічогісінько воно не значить. Побери собі інше - гарне.

Чоловік усі отшучивался, але дружина йому не давала спокою. Дні йшли за днями,