Давним-давно жили у одному селі старий з бабою. Були вони старими-престарими, ледве ноги волочили, але жили дружно й у всьому один одному допомагали.

Бувало, сидять у вогню, гріються:

- Немічні ми з тобою стали, - скаже старий. - Ось який день дах протікає,

На початку часів жив-був могутній король, чия слава котилася по всіх землях і досягала всіх кінців світу. У нього було сім міністрів по зовнішніх справах, сім по внутрішніх і сім звичайних — усього двадцять один.

Не всі міністри відрізнялися

Жив-Був цар. У царя не було білого дня (сонця), і білої луні, і частих зірок, і глухий півночі. Посилав він думших сенаторів за народом. Народу багато зійшлося. Подавав цар по чарі й по дві й запитував: « Добродії думшие, і сенатори, і простонародие! Не чи знаєте,

Одного разу побачив селянин знакомого старого. Возиться він на іншому березі ріки, саджає щось. Крикнув йому селянин через ріку:

- Дідусь, що саджаєш? Пом'явся старий і говорить:

- Іди сюди, я тобі скажу.

Здивувався селянин: що за таємниця? Цікаво йому стало. Переправився він через ріку вбрід, підійшов до старого. Отут старий

Паслася якось на лузі більша зграя гусаків. Ішла тем шляхом лиса, побачила гусаків, і захотілося їй гусятиною поласувати. Підкралася вона тихохонько до гусака, прагла було його схопити, як раптом — щоб йому порожньо! - хтось як свисне!

Оглядається лисиця: який-такий свистун отут з'явився? Бачить — глечик, а у ньому вітер свище. - Ах ти, такий-сякий великий музикант, — викликнула лисиця.

Жили-Минулого старий з бабою. Була у них маленька хатинка з аистиним гніздом на солом'яному даху, два воли: один - сліпий, а іншої - кульгавий; так поле, три роки, що пустувало. Тільки ось дітей у них не було й старі дуже горювали про це. Одного разу старий сказав дружині:

- Баба, піду-но я сьогодні зорю поле. Посію трошки проса. Як воно дозріє-прилетять пташки

У деякому царстві, у деякій державі жив-був цар. У нього було три сини: Єгор Хоробрий, Федір Важливий да Іван-царевич. Єгор Хоробрий виріс до віку, задумав наречену шукати. Поїхало біле світло дивитися. Їхав-Їхав, до лісу Доїхав. У тому лісі стара хатинка, берестом покрита, Дубом підперта. Постукав царевич у хатинку. Впустила його у хатинку стара бабуся. А світлиця у хатинці оксамитом прибрана,

Жив на світі мисливець. Був він влучний, спритний і щасливий. Ніколи не вертався з полювання без видобутку. Але ось одного разу цілий день пробродив він по лісу, і не попалася йому дичина. Стало темніти, пора додому, а мисливець не може вибратися з лісу - заблудився у густій хащі. Плутав він, плутав і очу-тился на великій

Жив старий. Так собі жив, небагато. Та була у нього старий собака. Дід і прогнав її знадвору. Пішов собака у ліс, дивиться - а там сидить вовк. Вовк і говорить: Іди до мене, будемо з тобою у дружбі жити! Та пішов собака жити до вовка. Лежали вони якось раз у лігвищі, і захотілося їм є.

- Іди, - говорить

Якось раз одна бабуся підмітала свою кімнату й знайшла ледве погнутий шестипенсовик.

- Що б мені таке купити на нього? - подумала бабуся.- Піду-но я на базар і куплю там поросеночка.

Сказане - зроблене. Ось повела бабуся поросяти додому, а по дорозі