Кілька днів через Шакал відправився до Кабана. - Усі твої побратими, - сказав він йому, - розгулюють на волі, жують жолуді, риють іклами землю, добуваючи борошнисті бульби, а як наїдяться до відвалу, забираються у свої лігвища й сплять скільки хочеться. А у цей час ти,
Якого усе хвалять за відвагу, служиш Леву циновкою. Га-Га!
Кабан від цих слів прийшов у поганий настрій і сердито захрюкав. Шакалові тільки того й треба було. Він відразу побіг до Леву й став йому нашіптувати:
- Цар звірів, будь обережний! Мені видасться. Кабан замислив пустити у хід проти тебе свої ікла!
- Як довідатися, що Кабан готується до нападу? - запитав Лев.
- Побачиш, що він супить брови, виходить, ось-ось накинеться, - відповів Шакал, хоча кому не відомо, що Кабан з будь-якого приводу супить брови.
Після цього Шакал повернувся до Кабана й говорить:
- Будь обережний, друг, цар звірів заприсягся тебе вбити!
- Як би мені заздалегідь довідатися, що він готується напасти на мене? - запитав Кабан.
- Побачиш, що у нього вуса подрагивают - будь насторожі! - відповів Шакал. Але ж кожний знає, що у Леву вуса подрагивают завжди.
Увечері, коли всі звірі зі звиті Леву зібралися навколо владики. Лев придивився до Кабана й помітив, що той насупив брови, а Кабан, нишком спостерігаючи за Левом, теж помітив, як подрагивают у царя звірів вуса. Недовго думаючи, вони накинулися один на одного - пазурі проти іклів, рик проти рохкання. Шакал отпригнул убік і заверещав:
- Яке сумне видовище! Який злощасний день! Давай, владика Лев! Хазяїн Кабан, давай!..
Влучним ударом Лев повалив Кабана й перебив йому хребет. Шакал відразу перегриз йому горло, розірвав на чотири частини, і вони з'їли його у трохи присестов. Хитрюга радів життя, думаючи про себе: "Ось і прийшли прекрасні часи!"