Жив-Був мужик; у нього було три сини. Пішов старший син у батраки найматися; прийшов у місто й найнявся до купця, а той купець куди був скупий і суворий! Тільки одне мовлення й тримав: як запече півень, так і вставай батрак, так ухвалюйся за роботу. Важко, важко здалося хлопцю; прожив він з тиждень і відвертав додому. Пішов середній син, прожив у купця з тиждень,

Прийшла людей до переписувача й попросив його написати лист.

- Не можу! Нога у мене болить.

- Я ж тебе нікуди не посилаю, причому тут нога?

- Е, милий! Усі люди, до яких я писав листи, кличуть мене, щоб я прочитав їм, що у них написане.

Бувала-Живала бабуся одна-одинехонька. Був у неї бичок. Здумала бабуся до дочки їхати. Здумала, бичка запрягла й поїхала. Їде — присуджує:

Санки маленьки, оглобельки топеньки, Хомут не своп, поїдь — не стій! Біжить бичок.

Їхали, їхали, зустрівся зайко. «Бабуся,

Жили колись старий і баба, і було у них три сини. Усі троє - здоровіші, сильні так гарні. Жили вони дуже бідно: землі у них було мале; а отут ще й усякі нещастя: те хліб від посухи не вродиться, то градами його виб'є, то, дивишся, усю худобин мор погубить.

Підросли сини, стали батькові у роботі допомагати: працюють і день і ніч, працюють

Давно-давно це було, коли всі ріки устями нагору дивилися. Жили на землі сім чудовиськ. Важко було від них людям, багато гинули від їхніх рук.

Та ось Альба-Богатир розв'язав звільнити людей від цих чудовиськ. Зібрався Альба у дорогу й пішов. Ішов-Ішов і, нарешті, прийшов туди, де на Єнісеї сімдесят сім островів. На островах

У одного старого було семеро синів. Серед аульчан старий завжди був мовчазний і замислений. Звичайно він сидів зі своїми однолітками-старими, обхопивши голову руками.

Якось старший з його синів, Алхаст, вийшов на вулицю й побачив серед інших старих свого пригорюнившегося батька. Він відкликав його убік

Одного разу олень захотів пити. Він спустився до джерела, щоб напитися. У воді він побачив своє відбиття. Дуже його засмутило, що у нього такі худі й некрасиві ноги, але зате дуже зрадів тому, що у нього більші й гіллясті роги.

Раптово на оленя напали мисливці. Він кинувся бігти.

Жив-Був піп з попадею, хлопців у них не було. Замість працівника жив у них Іванко-Дурень. Піп з попадею самі ялини солодко так масно, а Иванушке тільки і їжі було, що хліб так чай. Ось раз вони пили чай зі сметаною, давай Іван у попаді сметани собі просити. Ну, де отут! «Що ти, де ж сметани побрати! Так і масла

Була лиса. Прийшла до дрозда й говорить: «Ти на лазні посидь, а я попарюся у лазні. Тільки як собаки побежат — мені скажи ти!» А він почав вабити, свистати: «Собаки, собаки!» Вона говорить: «Дрізд, дрізд, ніяк, ти собак вабиш?» А він говорить: « Ні, - говорить, - я так своє горе розлучаю». Він знову: «Собаки, собаки!» Вона знову: «Дрізд, дрізд, ніяк, ти собак вабиш?»

У одного пана собака був дуже злий, стерегла його маєток. Прийшов раз мужик просити хліба. Собака на нього накинулася. Він її вдарив і вбив.

Пан подав на мужика до суду. Судді баринову руку тримають, стали мужика судити. Та запитують: «Що ти, пан, прагнеш від нього?» — «Прагну,