Розповідають, що чоловіка із племені тариана сім'ї Араваков збиралися щовечора у верхів'ях ріки Папури, відіграли на музичних інструментах і танцювали танець Журупари. Та ось жінки розв'язали одного разу украсти ці інструменти.

Щоранку жінки йшли у ліс і шукали місце, де чоловіка ховають ці інструменти. Та так пройшло кілька років. Одного разу жінки залишилися

Жили старий так баба. У них були баран так козел, тільки такі блудливі: зовсім від череди відбилися, бігають собі по сторонах — шукай де прагнеш! «Знаєш що, баба, - говорить старий, - давай заколемо козла й барана, а то вони з жиру бісяться! Мабуть, туди забіжать, що й не знайдеш; однаково пропадуть даром».

Якось раз - а було те у старожитні часи - жінки пішли у ліс збирати маїс, але зібрали всього лише невелику горсточку зерен. Сумні, вони повернулися у село.

Через кілька днів, побравши із собою одного із хлопчиків, вони знову пішли у ліс, і цього разу

Давно давно, коли на місці тундри шуміли вікові ліси, коли не було лютих морозів, жив одна людина зі своєю дружиною. Кликали цю людину Киил кихи (Дика людина). Вони жили на вершині однієї сопки. Навколо них на кілька тисяч верст не було людського житла. Харчування вони добували полюванням на диких оленів і ловів риб.

Нудно стало їм жити без людей, не було у них дітей, і стала

Якось раз за старих часів відправився один князь на соколине полювання. Несли його по горах у паланкіні.

Раптом пролетів повз яструб і упустив свій кал на дах паланкіна.

- Перемінити князеві паланкін! - громовим голосом крикнув старший керай.

- Перемінити паланкін князя, подати змінний

Жила на світі жінка. Спекла вона якось п'ять паштетів, а коли вийняла їх з духовки, скоринка виявилася такий перепеченої, такий твердої, що не розгризеш її. Ось вона й говорить своїй дочці:

- Постав-но, донечка, паштети геть на ту полицю! Нехай полежать собі там трошки, може ще підійдуть.

Вона

Ішов якось селянин лісом. чи Те він лісником був, чи то ще ким, чи те просто так погуляти вийшов. Раптом зустрічає він у лісі чорта. Чорт відразу до нього:

- Угадаєш, скільки мені років, одержиш три мішки грошей.

Подумав селянин, що гроші йому були б дуже до речі, та ще цілих три мішки.

Справа була ось як. Проїжджав табір циган. Заїхав у один містечко й там зупинилося. Час саме підходив уводити, увести до ладу косовиці. Народ увесь працював у лугах. Жебрати, виходить, циганам не можна було. Циган і думає: «Наймуся косити». А сам і коси у руки побрати не вміє. Сходив у найближче село, попросив у селянина косу. Той дав йому стару, ні до чого не придатну

По сусідству із Церковним хутором, що перебуває у Хроуартунге, нагромаджуються вигадливі скелі. За давніх часів там у печері жила чету третлей. Чоловіка кликали Тоурир, а ім'я дружин невідомо. Щороку третли за допомогою чаклунських чарів заманювали до себе у печеру із Церковного хутора пастора або пастуха.

Жив-Був стрілок. Коли не траплялося, що у ліс він піде стріляти птахів, усе не було удачі, вертався у свій будинок з порожнім мішком і прозваний був Бессчастним стрільцем. Дійшло до того у стрільця, що не залишилося ні хліба у сумі, ні гроша у котоме. Бідний Бессчастний троє