Летить сорока - чорні крила, білі боки. Летить не поспішаючи, усе колом розглядає. Дивиться, іде вовк - хвіст підгорнутий, голова понурена. Сіла сорока на дерево й запитує: "Тому невеселий, кум вовк?". "Ох, і не запитуй, - відповідає вовк. - Погане у мене життя. Ніхто мене не любить. Що худе у лісі не трапся, усі мене винять.

У бідної бабусі вдови було три сини-норлика, і ростом малі до того, що нічого подібного ніхто ніколи не бачив: старший - ростом у троє вершків, середній - у два, а молодший - у вершки.

Удома нема чого було їсти, і тому вони ходили на заробітки, щоб прокормити

Жив у тайзі на березі великої ріки один евенк мисливець із дружиною й дитиною. Одного разу ввечері дружина пішла далеко від чуму рвати траву для устілок у олочи. Рвала у темряві траву й чиї те волосся смикнула. Злякалася жінка, потім догадалася, що це людина

Ішли солдати перехожі, зупинилися у бабусі на відпочинок. Попросили вони попити так поїсти, а баба озивається: «Детоньки, чому ж я вас буду пригощати? У мене нічого немає». А у їй у печі був варений півень — у горщику, під сковородою. Солдати ця справа зміркували; один — злодійкуватий був! - вийшов

Чи Те було, чи то не було - Жив колись у одному місті бідний старий. Та був у того старого син. Служили обоє у пастухах, пасли міська череда. Пас одного разу юнак корів на лузі у самого моря й побачив на піску більшу рибу.

Послав пастух з перехожим людиною звістка батькові, щоб приїхав скоріше на гарбі за видобутком, а сам кинувся

Одного разу вночі злодій зробив підкоп під будинок якогось багатія. Забрався він

Туди, набрав повні руки добра й поліз назад.

Тільки він поліз у діру, як його помітив хазяїн і схопив за ногу.

- Ой! - пронизливо закричав злодій.- Не хапайся за цю ногу, вона у мене

Хвора!

Хазяїн

Трапилося це давним-давно. Жив у одному селі старійшина. Дуже любив він різні дивовижні штучки купувати. Були у нього посудини краси небаченої, тарілки, сріблом, що відливають, а вуж картин і сувоїв і зовсім не порахувати. Одним словом, багатій. Приїхав якось раз у те село заморський торговець. Здалеку приїхав, товару привіз сила-силенна. Покликав його багатій у гості. Ось сидять вони, бесіду

Давним-давно, може, тисячу років тому, подружилися лев, вовк і дикий кабан. Відправилися три приятелі щастя ловити. Куди не прийдуть, іншій звіринам від них немає життя. Ріжуть дружки всіх підряд, без розбору, бешкетують. Бачать, що ніхто їх подужати не може, чванитися

Трапилося це за старих часів, у далеку старовину, багато століть тому назад. У селенье Акамагасеки був храм Аміду, де молилися за упокій усіх загиблих з роду Тайра. Настоятель цього храму дуже любив слухати одного сліпого співака по імені Хоити. Жебрак Хоити

Розповідають, що жили колись три бики: чорний, білий і рудий.

Одного разу, змучені важкою працею у поле, вони розв'язали піти від свого хазяїна

Туди, де росте соковита трава і є свіжа вода.

Поселилися вони на волі й зажили добре. Та поступово вовна у них стала гладка, рога гострі, як списа; у швидкості й спритності не уступали вони