На березі однієї ріки жив чоловік із дружиною. У них був син по імені Мокчу Кечикте. Жили вони промислом риби.
Одного разу батько відправився нагору по ріці ставити мережі. Піднімаючись по ріці, він побачив на березі людини. Ця людина запитує старого, куди той іде. Старий відповідає, що йде на рибу мережі ставити.
Дійшов старий до вигину ріки, почав мережі ставити. До ночі дуже багато кети наловив. Скінчивши рибу ловити, розвів багаття й почав закушувати. Раптом приходять люди зі стрілами. Старий запитує:
- Ви куди йдете вночі? Ті говорять:
- Ми нікуди не йдемо, ми до тебе прийшли.
- Навіщо прийшли? Мене вбити прийшли, а як потім жити будете, не знаєте хіба?
Але ті люди зв'язали старому руки й кинули його у воду. Дружина чекала-чекала чоловіка, а його всі немає. Отут з іншого селища прибігає сестра чоловіка й розповідає, як убили брата. Сабоно плакала дружина, залишилася вона тільки вдвох із сином. Удвох вони й рибу заготовляли. Мокчу Кечикте зовсім дорослим став, уже мисливцем став.
Одного разу, возвратясь із полювання, він запитує матір:
- Хіба вмер мій батько? Або люди його вбили? Ти мені усе розкажи! Мати сказала:
- Твого батька люди вбили, коли він мережі ставив. Вони йому руки назад зв'язали й кинули у воду.
Мокчу, почувши це, подумав: Ну, ви мого батька вбили, так тепер і вам добре не буде.
Пройшло ще якийсь час. Уже мати Мокчу, зостарившись, умерла, сам він одружився й уже мав синів. Одного разу Мокчу пішов на розвідку у те селище, де жили люди одного роду з, що вбили його батька. Ішов-Ішов і дійшов до селища вже до ночі. Дійшов до будинку їх богатиря. Будинок богатиря був оточений високим забором з дерев. Висота того забору була три сажні. Мокчу легко перестрибнув його й поповзом добрався до вікна богатиря. Став збоку вікна й слухає, як у будинку шаман шаманить і люди сміються. Вони зробили фігуру Мокчу, кинджалами кололи й рубали її й при цьому так говорили:
- Ну, Мокчу, голова нехай розколеться... Шаман же, камлая, так говорить:
- Смерть Мокчу Кечикте близька, ви його вб'єте... Мокчу ті слова усе чув і, виймаючи свій ніж, якось вікно зачепив. Почувши шум, їх богатир, взявши стрілу, вийшов назовні. Мокчу, почувши, що він виходить, до кута стіни будинку впритул сіл, коліна своїх ніг до грудей пригорнув. Він думав: Нехай стріла у ногу потрапить, аби тільки у груди не потрапила. Та бачить-у коліно його стріла потрапила, стирчить. Мокчу терпів не дихаючи, тільки сабоніше притискав свої коліна до грудей.
Богатир не розглянув Мокчу й, подумавши, що стріляв у стіну, вернувся додому. Мокчу ж стрілу обережно вийняв, наконечник зняв і сунув за пазуху. Рану на коліні одягом з оленячої шкіри перев'язав. Він думав: Ти зараз мене не вбив, я тебе вперед уб'ю наконечником твоєї стріли. Потім він, тепер уже із труднощами, переліз через забір і пішов до свого будинку. Удома він почав лікувати свою рану. Через місяць вона у нього зажила.
Одного разу вночі великий кількість людей оточило будинок Мокчу. Мокчу, почувши, розбудив свою дружину й наказав їй захищатися від стріл. Сам же зі своїми стрілами підкрався до дверей, став дивитися у дірку. Люди усе стріляють, дружина його усе від стріл захищається. Мокчу бачить: одна сабона людина коштує у його дверей і стріляє. Але ж ця людина, мабуть, молодший брат їх богатиря, - думає Мокчу. Через отвір дверей кінець своєї стріли націлив і вистрілив у груди тієї людини. Той повалився й закричав своїм товаришам:
- Це Мокчу наш вогонь гасить!
Протягом ночі Мокчу тих людей усіх прикінчив. Ранком він побрав свої стріли й пішов по сліду людей, що напали на нього. Прийшов до їхньої літньої кочівлі. На літній кочівлі залишався у цей час тільки їх самий найбільший богатир. Він про прихід Мокчу нічого не знав-і думав, що Мокчу давно вуж його люди вбили. Мокчу ж заліз під один човен і звідти усе виглядав. Підстерігаючи, він на свою стрілу надяг наконечник того богатиря. Богатир на вулицю вийшов і крикнув своїй дружині:
- Я сьогодні піду мережі ставити! Його дружина відповіла:
- Іди став, так краще працюй.
Богатир побрав свої мережі, спустився до берега. Там він підняв однієї рукою свій човен, поклав її на воду й поплив нагору по, плину, підпираючись шостому.
Мокчу дивиться з-під човна й думає: Ну, сьогодні твоєї смерті день. Богатир плив, і, коли змахував рукою, підпираючись шостому, дуже добре була видна його пахва. Мокчу, цілячись у неї, вистрілив.
- На, твою стрілу тобі віддаю! Богатир упав у воду.
Багато людей убив Мокчу Кечикте, мстячи за свого батька.