Такаранги й Рау-Махора

11-09-2016, 08:40 | Океанийські казки

Давно це було. Жив на світі Ранги-Ті-Рунги, вождь племені таранаки. Його селище називалося Вакарева. Це було велике, добре укріплене па.

У вождя була дочка, красуня Рау-Махора. Звістка про її красу рознеслася по всій країні.

Дійшла вона й до Ранги-Апити-Руа, вождя племені нгати-ава. Він жив у селищі Пуку-Арики, і був у нього син Такаранги, відважний і прославлений воїн. Такаранги теж почув про красу Рау-Махори й часто думав про неї.

Та ось між племенами таранаки й нгати-ава почалася війна. Воїни нгати-ава підступили до Вака-Реві й оточили селище. Побрати його силою не вдалося, і почалася довга облога.

Через якийсь час обложений почали страждати від голоду й спраги. Багато хто з них були вже близькі до смерті.

Одного разу вождь Ранги-Ті-Рунги піднявся на земляний вал, що оточує па, і крикнув ворогам:

- Благаю вас, дайте хоч ковток води!

Деякі воїни нгати-ава пошкодували старого. Один з них збігав до джерела й наповнив калебасу водою. Але інші воїни - а їх була більшість! - не дозволили своєму товаришеві передати воду й розбили калебасу у нього у руках. Старий вождь не одержав ні краплі води.

Так повторилося кілька раз. Що осаджували сперечалися між собою, давати або не давати воду старому вождеві. А той стояв на земляному валу иждал.

Нарешті він помітив проводиря ворожих воїнів. Його відрізняло довге біле пір'я голублячи у волоссях і довгий білий гребінь із китовойкости.

- Скажи, хто ти? - крикнув йому Ранги-Ті-Рунги.

- Це Такаранги, - відповіли за свого проводиря воїни нгати-ава. Тоді старий вождь звернувся до Такаранги з такими словами:

- Скажи, юний воїн, чи можеш ти заспокоїти могутні хвилі, які бушують над підводними скелями Ронго-Маита-Купе?

Це значило: "Хоч ти й вождь, але чи зможеш ти стримати своїх лютих воїнів?" Такаранги відповів зарозуміло:

- Бурхливі хвилі упокоряться, жодна собака не насмілиться вкусити мене за руку!

Це значило, що прості воїни не посміють суперечити йому, вождеві.

А про себе Такаранги думав так: "Цей умираючий старий-батько красуні Рау-Махори. Ох, як буде шкода, якщо він загине від спраги!"Такаранги піднявся й повільно пішов до джерела. У джерела Оринги він наповнив калебасу чистою холодною водою. Суворі воїни вилучили зброю, ніхто з них не сказав ні слова, ніхто з них не рушив з місця. З подивом дивилися вони на свого вождя. Але ось "бурхливе море заспокоїлося". Такаранги передав калебасу старому вождеві й сказав:

- Я адже говорив, що жодна собака не насмілиться вкусити мою руку. Ось вода - тобі й твоєї юної дочки.

Ранги-ті-Рунги й Рау-Махора стали пити воду, а Такаранги із замилуванням дивився на дівчину. Та вона теж не могла відвести око від молодого вождя. Довго вони стояли й дивилися один на одного. Та всі воїни нгати-ава дивилися на них.

Раптом Такаранги піднявся на вал і сіл поруч із красунею. А його воїни стали говорити:

- Дивись-но, нашому вождеві подобається бути воїном, але Рау-Махора, здається, подобається ще більше!

Та - отут раптова думка спала на думку старому вождеві, і він запитав свою дочку:

- Дитя моє, а ти б прагла, щоб цей юний вождь став твоїм чоловіком?

- Він мені подобається, - вилучила ока Рау-Махора. Ранги-ті-Рунги негайно оголосив, що віддає свою дочку у дружин Такаранги. Війна відразу леї минулася, і воїни нгати-ава розійшлися по будинках.

З тих пір племена таранаки й нгати-ава ніколи більше не воювали один з одним.

Зараз ви читаєте казку Такаранги й Рау-Махора