На одному кінці острова Баду жив разом з матір'ю людей по імені Хавиа, і не було у них вогню. А на іншому кінці острова жив крокодил, у нього-те вогонь був.
Одного разу Хавиа й крокодил у те саме час били острогой рибу, і, вернувшись додому, крокодил розклав багаття, щоб зварити наловлену рибу.
Прийшов до нього Хавиа й попросив:
- Позич мені небагато вогню, я теж прагну зварити рибу.
- Ти живеш на березі, - відповів крокодил, - а я у воді. Дивно, що у тебе немає свого вогню.
Не захотів крокодил дати людині вогонь.
Повернувся додому Хавиа, і прийнялися вони з матір'ю обробляти рибу, а потім у'ялити шматки на сонце: так і довелося їм є рибу сирої.
Багато раз із тих пір Хавиа приходив до крокодила й просив його позичити вогонь, але завжди одержував відмову.
Та ось одного разу Хавиа розв'язав піти пошукати вогонь у якому-небудь іншому місці. Він надяг дори й усякі прикраси, чорною фарбою розфарбував собі особу, а потім стрибнув у воду й поплив у селище Буджи, розспівуючи по шляху таку пісню:
- Про кеке кеке ке каибар ке нгаи мамути кауа (Я бачу там дим, хтось палить ліс, я пливу туди, щоб побрати вогонь).
Та ось нарешті він доплив до селища Буджи. Тут жила жінка, вона палила ліс, розчищаючи місце для городу. Між більшим і вказівним пальцями на правій її руці постійно горів вогонь.
Як тільки жінка помітила Хавиа, вона швидко загасила всі язички полум'я: їй не хотілося, щоб чужоземець довідався, що у неї є вогонь.
- Звідки ти приплив? - запитала жінка у Хавиа, тільки-но він ступив на берег.
- З острова Балу.
- Що шукаєш ти тут?
- Вогонь! Я ловлю рибу, але у мене немає вогню, щоб її приготувати.
- Добре, - сказала жінка, - зараз відправляйся спати, а завтра я дам тобі вогонь.
Наступного дня, коли жінка знову прийнялася палити ліс, Хавиа сказав їй:
- Я збираюся назад, підійди до мене-давай попрощаємося.
Жінка простягнула на прощання ліву руку, але Хавиа попросив дати йому праву й швидко зірвав з її руки вогонь. А потім кинувся бігти й стрибнув у воду. Розспівуючи ту ж пісню, що й раніше, Хавиа поплив на острів Боигу.
Припливши на Боигу, Хавиа розпалив там вогонь. Дим від його багаття піднявся високо у небо. Мати Хавиа побачила його з острова Баду й сказала:
- ПРО, я бачу там дим, це вертається мій синок. Стало бути, йому вдалося дістати вогонь.
А Хавиа тим часом поплив на наступний острів - Мабуиаг - і запалив на ньому багаття. Побачивши дим, матір знову сказала:
- ПРО, тепер він на Мабуиаге, дим видний ближче. Нарешті Хавиа добрався до свого острова - Баду.
- Я добув вогонь, а два мої приятелі наловили риби, тепер ти можеш приготувати її на вогні, - сказав він матерів.
Побачив крокодил, що у Хавиа і його матері з'явився вогонь, і розв'язав прикинутися добрим. Він прийшов до Хавиа й запропонував йому вогню. Але Хавиа відповів:
- Ні, не потрібний нам твій вогонь, я вже дістав його у іншому місці.- Та додав:- Нема чого тобі жити на березі. Раз ти крокодил, так і залишайся у
Воді! Ти неровня людині, щоб жити з ним поруч - на березі.
Образився крокодил і, залазячи у воду, сказав: - Так, мене кличуть крокодил, і я буду жити у воді, але за це стану полювати на людей скрізь, де тільки ихвстречу.