Жінка по імені Хіна усе своє життя дуже багато трудилася. Те била стукалкою тапу, щоб зробити одяг для своїх домашніх, то ходила по воду з калебасой, те ловила креветок у море.
Та так вона утомилася, що дуже захотілося їй піти куди-небудь і гарненько відпочити від тягот життя.
Веселка пошкодувала Хіну й перекинула свою дугу доріжкою від скель, де стояла жінка, прямо до небес.
Стала Хіна підніматися по райдужній доріжці. Ось підніметься на небо й там відпочине!
Хіна піднімалася усе вище й вище, і промені сонця стали обпалювати її. Вона накинула на голову рибальську мережу й продовжувала свій шлях.
Незабаром Хіна минула хмари, і тут сонячні промені палили зовсім нестерпно.
Жінка піднялася так високо, що далі могла тільки повзти по крутій дузі веселки. Хіні виявилося не під силу дертися вище, вона зісковзнула вниз по веселці й повернулася на землю.
Було вже темно. Дивиться Хіна - чоловік вертається від джерела з калебасой.
Помітив він Хіну й давай лаятися. Куди, мол, поділася? Сонце вже сіло, промені його не обпалювали більше Хіну, і до неї повернулися сили.
Вона подивилася на небо, де з'явився повний Місяць, і сказала собі: Піду-но я на місяць, там дуже тихо й спокійно. Ось де я добре відпочину!
Вийшла вона з будинку, дивиться-перед дверима доріжка місячного світла.
- Я йду на Місяць, - сказала Хіна чоловікові. - Уж там-те я гарненько відпочину!
Та Хіна стала швидко підніматися по місячній стежинці, щоб чоловік не наздогнав її.
Ішла вона, ішла й раділа нічній тиші й спокою. Зірки показували Хіні шлях до Місяця, і нарешті вона добралася до мети. Там Хіна й залишилася.
А гавайці можуть побачити її, якщо подивляться на яскравий місяць. Там сидить Хіна, поруч із нею коштує калебаса. Деякі, щоправда, говорять, що замість калебаси Хіна побрала із собою стукалку для тапи й що гарні кучеряві хмари, які видні іноді навколо місяця, -це прекрасний одяг з тапи, яку робить Хіна.