Вождь і його чудесні слуги

26-09-2016, 14:00 | Океанийські казки

У дуже давні часи жив на острові Оаху вождь по імені Найсабоніший. Якось раз розв'язав він обійти й оглянути свої землі. У шляху зустрів він незнайомця й розповів йому, куди йде й навіщо.

- Мене кличуть Зіркий, - сказав незнайомець. - Мені під силу розглянути самі далекі землі. Вони обширнее й прекрасніше твоїх.

Далі пішли вони вдвох. Ідуть, а назустріч - людей.

- Хто ти? - запитали вони його. - Та що робиш?

- Мене кличуть Швидкий. Я чекаю, коли зійде сонце. Прагну піймати його. Стали вони чекати всі разом. Коли сонце зійшло, Швидкий погнався за

Їм, наздогнав, схопив і потримав якийсь час як бранця.

Далі пішли вони втрьох: вождь Найсабоніший і двоє його слуг - Зіркий і Швидкий.

Незабаром вони побачили - сплять на дорозі дві людини, один з них трясеться від холоду, другий горить як у вогні. Їхнім так і кликали - Замерзаючий, що й Згоряє.

Подорожани зігріли одного, остудили іншого й побрали їх із собою. Потім вони зустріли мисливця, який дуже влучно стріляв з лука. Кликали його Влучний. Покликали і його йти з ними, і Влучний погодився.

Після цього вони побачили людину, яка лежала, приклавши вухо до землі.

- Що ти робиш? - запитали його.

- Слухаю, як сваряться наші предки Тато й Уакеа, - відповів незнайомець. Кликали його Чуйний.

Усі разом вони продовжували шлях, поки не досяглися землі, пречервоній якої ніхто з них ніколи не бачив.

Дивляться дозорці цієї землі - наближаються шестеро ставних, гарних чоловіків, а з ними сьомий, по всьому видне - знатна людина.

Вождем у землі Тата й Уакеа була жінка. Їй негайно доклали про появу сімох чужоземців. Жінка-Вождь веліла проводиреві своїх воїнів доправити всіх сімох до її будинку. Веління було виконано: незнайомців привели у будинок вождя, добре погодували й запропонували відпочити. Тим часом навколо будинку зібралися люди.

Ранком Найсабоніший сказав жінці-вождеві:

- Чув я, що ти любиш пропонувати гостям важкі загадки. Якщо я їх розгадаю, станеш моєю дружиною?

- Згодна, - відповіла жінка. Вийшли вони з будинку, і вона звернулася до гостя:

- Мій слуга коштує у дверей у будинок Тата й Уакеа. Де ці двері? Повернувся вождь до Зіркого й запитує:

- Бачиш ці двері?

- Геть те величезне дерево і є ці двері, - відповідає Зіркий. - Зламай дерево - і у коріннях побачиш двері.

Підійшов Найсабоніший до дерева, скрутив стовбур, зламав його, відкинув убік і знайшов двері.

Тоді жінка-вождь сказала:

- Із цих дверей вийдуть три собаки. Одна з них належить Уакеа, нашому верховному вождеві, одна - його дружині Татові й одна - мені. чи Зможеш ти сказати, у кого який собака?

Шепнув вождь Чуйному:

-Довідайся, який собака чия. Приклав Чуйний вухо до землі й почув, як Тато говорить слугам:

- Мій чорний собака вийде першої, за нею - рудий собака Уакеа, а потім - білий собака жінки-вождя.

Чуйний передав ці слова Найсабонішому, і той сказав:

- Чорна належить Татові, руда - Уакеа, а біла - це твій собака. Через якийсь час жінка-вождь веліла готуватися до бенкету. А гостеві вона сказала:

- Для бенкету потрібна солодка вода, але її джерело дуже далеко звідси. Пішли одного із твоїх людей, а я пошлю служницю. Кожному з них дамо калебасу.

Якщо твоя людина повернеться першим, я стану твоєю дружиною.

Вождь дав калебасу Швидкому, і той приготувався до бігу. Поруч із ним уже стояла жінка зі своєї калебасой.

Подали знак, і гонка почалася. Ніхто ніколи не міг обігнати Швидкого, але ця жінка обігнала й навіть залишила далеко за. Тоді вождь підкликав

Влучного й сказав:

- Тепер ти повинен допомогти.

Вистрілив слуга, стріла полетіла далеко й просвистіла над вухом у жінки, що біжить. Від несподіванки та впала, і Швидкий вирвався вперед. Потім вождь запитав Зіркого:

- Жінка знову обганяє? Вождь знову звернувся до Влучного:

- У тебе найдеться ще одна стріла?

Влучний спустив тятиву, стріла полетіла й заділу спину жінки. Упала служниця, Швидкий знову обігнав її, добіг до джерела, наповнив калебасу й повернув назад.

Але жінка була дуже моторна. Вона швидко добігла до джерела, набрала води й знову обігнала Швидкого.

Отут ще одна стріла заділу їй голову. Жінка впала ниць, калебаса розбилася, і вода розлилася. Але служниця піднялася й із залишком води кинулася вперед.

Вона бігла так швидко, як на самому початку перегони, і скоро обігнала свого суперника. Вождь викликнув:

- Про Влучний! Ще одна стріла у тебе найдеться?

- Найдеться, - відповів слуга.

Він пустив тупу стрілу, і вона вдарила жінку. Служниця впала й розлила залишки води з розбитої калебаси. А Швидкий закінчив біг і віддав свою калебасу вождеві. Найсабоніший налив солодкої води у чашу з кокосової шкарлупи й подав жінці-вождеві.

А вона запропонувала ще одне випробування:

- У нашій землі є два місця: одне дуже холодне, інше - дуже печеня.

Якщо знайдеш серед своїх людей таких, що змогли б жити там, я стану твоєю дружиною.

Звернувся вождь до Замерзаючого:

- Ти увесь час тремтиш від холоду. Не чи піти тобі жити у цьому жаркому місці?

А, Що Згоряє вождь запропонував відправитися у холодне місце. Вони обоє погодилися й сказали:

-Добре, ми підемо, але ніколи вже не повернемося. Адже у тих місцях ми звичайно й живемо.

Так Найсабоніший витримав усі випробування, і жінка-вождь стала його дружиною. З тих пір вони разом правили прекрасною землею богів.

Зараз ви читаєте казку Вождь і його чудесні слуги