У дуже давні часи жив на острові Оаху вождь по імені Найсабоніший. Якось раз розв'язав він обійти й оглянути свої землі. У шляху зустрів він незнайомця й розповів йому, куди йде й навіщо.
- Мене кличуть Зіркий, - сказав незнайомець. - Мені під силу розглянути самі далекі землі. Вони обширнее й прекрасніше твоїх.
Далі пішли вони вдвох. Ідуть, а назустріч - людей.
- Хто ти? - запитали вони його. - Та що робиш?
- Мене кличуть Швидкий. Я чекаю, коли зійде сонце. Прагну піймати його. Стали вони чекати всі разом. Коли сонце зійшло, Швидкий погнався за
Їм, наздогнав, схопив і потримав якийсь час як бранця.
Далі пішли вони втрьох: вождь Найсабоніший і двоє його слуг - Зіркий і Швидкий.
Незабаром вони побачили - сплять на дорозі дві людини, один з них трясеться від холоду, другий горить як у вогні. Їхнім так і кликали - Замерзаючий, що й Згоряє.
Подорожани зігріли одного, остудили іншого й побрали їх із собою. Потім вони зустріли мисливця, який дуже влучно стріляв з лука. Кликали його Влучний. Покликали і його йти з ними, і Влучний погодився.
Після цього вони побачили людину, яка лежала, приклавши вухо до землі.
- Що ти робиш? - запитали його.
- Слухаю, як сваряться наші предки Тато й Уакеа, - відповів незнайомець. Кликали його Чуйний.
Усі разом вони продовжували шлях, поки не досяглися землі, пречервоній якої ніхто з них ніколи не бачив.
Дивляться дозорці цієї землі - наближаються шестеро ставних, гарних чоловіків, а з ними сьомий, по всьому видне - знатна людина.
Вождем у землі Тата й Уакеа була жінка. Їй негайно доклали про появу сімох чужоземців. Жінка-Вождь веліла проводиреві своїх воїнів доправити всіх сімох до її будинку. Веління було виконано: незнайомців привели у будинок вождя, добре погодували й запропонували відпочити. Тим часом навколо будинку зібралися люди.
Ранком Найсабоніший сказав жінці-вождеві:
- Чув я, що ти любиш пропонувати гостям важкі загадки. Якщо я їх розгадаю, станеш моєю дружиною?
- Згодна, - відповіла жінка. Вийшли вони з будинку, і вона звернулася до гостя:
- Мій слуга коштує у дверей у будинок Тата й Уакеа. Де ці двері? Повернувся вождь до Зіркого й запитує:
- Бачиш ці двері?
- Геть те величезне дерево і є ці двері, - відповідає Зіркий. - Зламай дерево - і у коріннях побачиш двері.
Підійшов Найсабоніший до дерева, скрутив стовбур, зламав його, відкинув убік і знайшов двері.
Тоді жінка-вождь сказала:
- Із цих дверей вийдуть три собаки. Одна з них належить Уакеа, нашому верховному вождеві, одна - його дружині Татові й одна - мені. чи Зможеш ти сказати, у кого який собака?
Шепнув вождь Чуйному:
-Довідайся, який собака чия. Приклав Чуйний вухо до землі й почув, як Тато говорить слугам:
- Мій чорний собака вийде першої, за нею - рудий собака Уакеа, а потім - білий собака жінки-вождя.
Чуйний передав ці слова Найсабонішому, і той сказав:
- Чорна належить Татові, руда - Уакеа, а біла - це твій собака. Через якийсь час жінка-вождь веліла готуватися до бенкету. А гостеві вона сказала:
- Для бенкету потрібна солодка вода, але її джерело дуже далеко звідси. Пішли одного із твоїх людей, а я пошлю служницю. Кожному з них дамо калебасу.
Якщо твоя людина повернеться першим, я стану твоєю дружиною.
Вождь дав калебасу Швидкому, і той приготувався до бігу. Поруч із ним уже стояла жінка зі своєї калебасой.
Подали знак, і гонка почалася. Ніхто ніколи не міг обігнати Швидкого, але ця жінка обігнала й навіть залишила далеко за. Тоді вождь підкликав
Влучного й сказав:
- Тепер ти повинен допомогти.
Вистрілив слуга, стріла полетіла далеко й просвистіла над вухом у жінки, що біжить. Від несподіванки та впала, і Швидкий вирвався вперед. Потім вождь запитав Зіркого:
- Жінка знову обганяє? Вождь знову звернувся до Влучного:
- У тебе найдеться ще одна стріла?
Влучний спустив тятиву, стріла полетіла й заділу спину жінки. Упала служниця, Швидкий знову обігнав її, добіг до джерела, наповнив калебасу й повернув назад.
Але жінка була дуже моторна. Вона швидко добігла до джерела, набрала води й знову обігнала Швидкого.
Отут ще одна стріла заділу їй голову. Жінка впала ниць, калебаса розбилася, і вода розлилася. Але служниця піднялася й із залишком води кинулася вперед.
Вона бігла так швидко, як на самому початку перегони, і скоро обігнала свого суперника. Вождь викликнув:
- Про Влучний! Ще одна стріла у тебе найдеться?
- Найдеться, - відповів слуга.
Він пустив тупу стрілу, і вона вдарила жінку. Служниця впала й розлила залишки води з розбитої калебаси. А Швидкий закінчив біг і віддав свою калебасу вождеві. Найсабоніший налив солодкої води у чашу з кокосової шкарлупи й подав жінці-вождеві.
А вона запропонувала ще одне випробування:
- У нашій землі є два місця: одне дуже холодне, інше - дуже печеня.
Якщо знайдеш серед своїх людей таких, що змогли б жити там, я стану твоєю дружиною.
Звернувся вождь до Замерзаючого:
- Ти увесь час тремтиш від холоду. Не чи піти тобі жити у цьому жаркому місці?
А, Що Згоряє вождь запропонував відправитися у холодне місце. Вони обоє погодилися й сказали:
-Добре, ми підемо, але ніколи вже не повернемося. Адже у тих місцях ми звичайно й живемо.
Так Найсабоніший витримав усі випробування, і жінка-вождь стала його дружиною. З тих пір вони разом правили прекрасною землею богів.