У Квата була дружина по імені Ро Леї, а у його братів дружин не було. Вони дуже заздрили Квату - адже у нього була й прекрасна дружина, і чудовий човен. Та усе думали, як би захопити у нього й те й інше.
Якось раз Кват запропонував братам видовбати собі човна. Брати вибрали дерева різної породи й почали працювати. А сам Кват звалив велике дерево й
Потай від братів теж прийнявся робити човен. Він трудився щодня, але справа не рухалася. Ранком, коли Кват приходив у ліс, виявлялося, що зрубане їм дерево стоїть на місці й що воно знову зовсім ціле.
Одного разу ввечері Кват скінчив працювати й розв'язав улаштувати засідку. Він відніс убік одну тріску, зробився зовсім маленьким і сховався під нею.
Незабаром Кват побачив, як з-під землі виліз дідок з довгими білими волоссями й почав приставляти до зрубаного дерева друзки, кожну на своє місце. Та ось стовбур дерева став уже майже цілим, на ньому біліла лише одна щербина - на місці тієї тріски, під якою сховався Кват.
Дідок почав шукати цю тріску, а Кват чекав. Нарешті дідок помітив тріску, але ледь він зібрався побрати її, як з-під тріски вискочив Кват і підняв свій раковинний сокира.
Тоді дідок-а був це Марава-Павук - викликнув:
- Друг, не вбивай мене! Я зроблю тобі човен!
Та він прийнявся за роботу.
Незабаром човна у братів були готові. Кват велів спускати їх на воду, але ледь ці човни виявилися на воді, Кват підняв руку й усі човни затонули. А Кват і Марава виплили на своєму човні.
Брати дуже здивувалися - вони й не знали, що Кват теж робить човен. Посміявся Кват над братами й повернув їм човна.
Брати ще багато раз намагалися погубити Квата й заволодіти його дружиною й човном.
Одного разу вони покликали його полювати на земляного краба. Перед цим вони підрили важкий камінь, який закривав нору, щоб можна було придавити їм Квата.
Заліз Кват у нору й прийнявся рити землю, щоб добути краба. А брати встали зверху на камінь і скинули його. Брати розв'язали, що Квата роздавило, і скоріше побігли, щоб захопити Ро Леї й човен.
Але Кват покликав свого друга:
- Марава! Перенеси мене до Ро Леї!
Та коли брати добігли до села, вони зі здивуванням побачили, що Кват сидить поруч із дружиною.
Іншим разом вони підрубали гілку каштана й підмовили Квата залізти на неї. Гілка зламалася, Кват упав, але Марава-Павук знову врятував його. Та коли брати прибігли до Ро Леї, Кват уже лежав у неї на колінах.
Кват і сам завжди був готовий подшутить над братами, тільки він не робив їм зла.
Якось місячною ніччю він підмовив братів піти полювати на летучих лисиць.
Брати пішли на полювання, а Кват обв'язався дошками, злетів на дерево й завис, начебто летуча лисиця.
Один із братів вистрілив з лука, і брати полізли на дерево за видобутком, а Кват зстрибнув униз. Спустилися брати на землю, а Кват знову завис.
Так братам і не вдалося здолати його.
Іноді Кват улаштовував витівки разом з Ро Леї.
Одного разу Кват і його брати плили на човнах і на вершині скелі побачили якусь жінку. Кожному з них вона запропонувала підплисти ближче й побрати у неї їжі.
Один за іншим брати підпливали до неї, переконувалися у тому, що це баба, і відмовлялися від частування. Тільки Кват посадив її до себе у човен. А це була Ро Леї. Правда, вона змінила свою зовнішність.
Та знову брати стали думати, як би погубити Квата, і розв'язали зробити це під час полювання на птахів.
Брати приготували собі місця на близьких деревах, а Квату відвели далеке дерево. Заліз Кват на нього й став готовити сільця. У цей час брат підбіг до дерева Квата й закричав:
-Дерево! Дерево! Розбухни!
Та дерево почало роздуватися. Стовбур став таким товстим, що Кват не міг обхопити його руками. Та галузі, і суки теж стали дуже товстими.
Кват не відразу помітив, що дерево розбухає, - він був зайнятий своїми сільцями.
А брати кинулися у село, схопили Ро Леї, побрали човен Квата й відплили у море.
Коли беріг зник, вони протрубили у раковину - сповістили Квату, що вони втекли.
Почув Кват звук раковини й зрозумів, що відбулося. Праг було погнатися за братами, але не міг спуститися із зачарованого дерева. Та тоді Кват заплакав.
Марава-Павук почув плач свого друга й негайно прибіг.
- Що трапилося? - запитує.
- Я не можу спуститися, - відповідає Кват, - брати зачарували дерево.
- Я допоможу тобі, - сказав Марава.
А треба сказати, що у нього були довгі-довжелезні волосся. Він простягнуло одне волосся Квату, і той спустився по ньому на землю. Побіг Кват у село, але не знайшов ні дружин, ні човна. Тоді Кват побрав перо з півнячого хвоста, зв'язку дрібних раковинних грошей, червоної землі й раковинний сокира.
- А де моя кисть бананів? - запитав він у матері.
- Брати обірвали всі банани, залишилися тільки дрібні, - відповіла мати.
- Зірви їх, - просить Кват.
Склав усе у порожню кокосову шкарлупу, зробився маленьким і сам заліз туди ж.
- Відрахуй три хвилі, - сказав він матері, - а як прийде четверта, кинь горіх у море.
Мати зробила так, як він велів. Поплив Кват по морю й наздогнав човен братів.
Обігнав її й за допомогою чаклунства змусив іти за собою.
Потім Кват з'їв банан і кинув шкірку у море, туди, де повинна була пропливти човен. Побачили брати шкірку - так адже вона точно така, як у бананів Квата. Стали запитувати брати один одного, хто їв банани. Виявилося, ніхто, тоді Тангаро Мудрий сказав:
-Друзі, це їв Кват. Він кидає шкірку, щоб дати нам знати про себе.
Але інші не стали його слухати.
- Кват умер, - сказали вони впевнено.
Те ж саме відбулося, коли Кват кинув шкірку у другий раз. А потім брати помітили кокосовий горіх, у якому плив Кват.
Один з них підібрав горіх, але відчув, як він кепсько пахне, і викинув у воду.
Те ж трапилося й з усіма іншими братами. Та тільки Тангаро Мудрий не став обертати уваги на кокосовий горіх.
Потім Кват підплив до острова Маево й вибрався зі шкарлупи. Він пофарбував волосся червоною землею, обв'язав голову зв'язкою раковин, застромив у волосся півняче перо й забрався на дерево чекати братів, які ще плили у море.
Незабаром пройшли вони риф, наблизилися до берега й помітили, що на дереві хтось сидить.
- Хто це?
- Кват, - сказав Тангаро Мудрий.
Але інші брати почали з ним сперечатися.
- Кват не міг потрапити сюди, він мертвий.
- Ні, це Кват, - наполягав Тангаро Мудрий. Він краще братів знав і це, і усе інше.
Підвели брати човен до берега, але їм не довелося її витягати: Кват підняв морське дно, і човен виявився на високому й сухому місці. Спустився Кват з дерева й став рубати човен сокирою. Рубає й співає:
Рубайся, рубайся, човен!
Чия це човен?
Це човен Марави.
Мої брати подшутили треба мною, Скрутили мотузочку, Роздули дерево, Натягнули снасть.
У мене був човен, Та вона вислизнула від мене.
Та Кват на очах у братів порубав човен у друзки. А після цього він помирився із братами й зажив з ними у добрій згоді.