Розв'язали якось Миккель і Бамсе разом поле обробляти. Скопали вони у лісі шматок цілини й посіяли жито.
- Як же ми врожай ділити будемо? - запитує ведмідь.
- Треба, щоб усе по справедливості було, - відповідає лис. - Ти бери собі корінці, а мені й вершків досить.
Настали жнива, і зняв лис багатий урожай зерна, а ведмедеві одна солома так бур'яни дісталися. Розлютився старий Бамсе, а лис йому й говорить:
- Нічого не поробиш, така угода була. Але коли прагнеш, цього разу бери вершки собі, а мені, так і бути, пускай корінці дістануться.
Та посадили вони ріпу. Поспіла ріпа, викопав її Миккель, а ведмедеві одні тільки листи дісталися. Розсердився ведмідь і з тієї пори ніколи більше з лисом ніяких справ не затівав.