Чоловік-Господарка

25-10-2016, 14:18 | Норвезькі казки

Жив-Був на світі людей, злющий-презлющий. Ніяк йому дружина не могла догодити. Та завжди-те йому видалося, що вона мало по господарстві зайнята. Ось приходить він якось раз додому з косовиці й давай лаятися.

- Не гнівайся даремно, - говорить йому дружина.- Давай-но краще завтра поміняємося роботою: я піду замість тебе сіно косити, а ти залишайся будинку й господарством займайся.

Зрадів чоловік і відразу погодився.

Рано зранку скинула дружина косу на плече й відправилася на луг сіно косити, а чоловік залишився по господарстві возитися.

Насамперед розв'язав він збити до обіду масло. Але тільки прийнявся за справу, як захотілося йому пити, і пішов він у льох за пивом. А поки він цідив у кухоль пиво, чує: у кухню порося забралося. Затис він у кулаку затичку від бочки-і нагору по сходах, подивитися, як би не перекинуло порося маслоробку. Прибіг, так пізно: порося вже встигнуло перевернути маслоробку й злизує з підлоги вершки. Чоловік так розлютився, що бочка з пивом отут леї у нього з голови геть-чисто вилетіла, і він кинувся із усіх ніг за поросям. Нагнав його, у дверях і так ногою піддав, що порося звалилося на землю намертво.

Отут чоловік згадав, що у руках затичку від бочки тримає, і-бігти у льох. Примчався, а бочка-те порожня-пиво давним-давно з неї усе витекло.

Пішов він знову у маслодельню, відшукав вершки, залив маслоробку й прийнявся масло збивати, щоб до обіду, виходить, поспіти.

Але тільки він узявся за діло, як згадав, що скоро полудень, а корова усе ще не годована й не поена. Вести її на вигін уже пізно, розв'язав він. Нехай, думає, попасеться на даху. Дах у них була крита торфовищем і вся поростила високою, соковитою травою. Будинок стояв на пагорку. Дай, думає чоловік, перекину-но я на дах дошку й проведу по ній корову. Але маслоробку він не

Вирішився з рук випустити, тому що по кухні плазувало їхнє маля, а вуж він тільки й мріяв перевернути її нагору тормашками. Звалив чоловік маслоробку на спину й за коровою пішов. Але перш ніж тягти її на дах, розв'язав її напоїти. Побрав баддю й за водою відправився. Але тільки нахилився над колодязем, молоко з маслоробки вилилося і йому прямо за шиворот потекло.

Наближався полудень, а масла усе ще й у спомині не було. Розв'язав тоді чоловік хоч кашу зварити. Налив у горщик води й поставив на вогонь. Отут йому стукнуло у голову, що корова може з даху звалитися. Чого доброго, ще переламає собі ноги або шию згорне. Пішов він корову прив'язувати. Один кінець мотузки їй до шиї прив'язав, а іншої пропустив через трубу й прив'язав до своєї ноги.

Вода у горщику тим часом давно закипіла, а він ще й не ухвалювався молоти крупу. Тільки почав молоти крупу, а корова побери та й звалися з даху й потягни його за собою у трубу! Приміцно застряг він у трубі, а корова зависла на мотузці між небом і землею-ні туди й ні сюди!

Чекала-Чекала дружина, коли чоловік її обідати покличе, але час ішов, а ніхто її не кликав. Нарешті лопнуло у неї терпіння, і пішла вона додому. Приходить і бачить: висить на мотузці бедняжка корова. Кинулася вона до неї й обрізала мотузку косою. А чоловік як звалиться у вогнище! Входить дружина на кухню, а він у горщику з кашею сторчма стирчить-одні ноги назовні!

Зараз ви читаєте казку Чоловік-Господарка