Жив-Був за старих часів багатій по імені Шавдик-Аджи. Найняв він у жнива батрака, якого кликали Савхат, і пообіцяв йому гарну плату: за місяць
Роботи п'ятнадцять заходів пшениці.
"Пускай! П'ятнадцять заходів я йому заплачу, - розв'язав хитрий багатій, - але зате буде він у мене від зорі до зорі працювати... " Та ні години не давав Савхату перепочинку.
- Скінчив їсти, синок, - солодким голосом говорив він батракові, - побистрей ухвалюйся за справу. Нехай день твій не пройде дарма.- Та щораз додавав при цьому: - День - місяцю рідня!
Савхат бачив, що жадібний багатій за свої п'ятнадцять заходів на нього одного роботу двох батраків звалив, але й він був не простий і про себе повторював: "Нічого, нічого! Перегоди, я ще покаджу тобі, Шавдик-Аджи, як день із місяцем рідниться!"Скінчилися жнива, і попросив Савхат у багатія розрахунки. А Шавдик відповідає:
- У нас у господарстві, синок, немає мірки... Продірявилася мірка!. Мабуть позич у кого-небудь, і я відміряю тобі пшеницю.
Пішов Савхат і незабаром повернувся не з міркою, а з величезною бочкою.
- Мірки й у сусідів не найшлося, - говорить.- Отож я цю посудину побрав. Нею й будемо отмерять.
Розгубився багатій:
- Як же так, синок?! Яка ж це мірка! Це ж... Це ж...
- Та ти ще запитуєш, ушанований Шавдик-Аджи? День - місяцю рідня, а бочка - рідний брат мірки. Міряй!
Подивився багатій на свого батрака, на його сабоні руки, на його грізну особу, зрозумів, що прийде поступитися, і відміряв Савхату п'ятнадцять повних бочок пшениці.