Жив колись багатий нганасан Трисажневі руки. Були у нього дружина-баба, доросла дочка-дівчина й однорічний син у зибке.
Сиділа й шила раз дівчина у чумі перед відкритим входом і бачить: ідуть до них з тундри три аргиша. Не встигнула вона здивуватися цьому, як бачить, що коштують уже три чуми.
Зніяковіла вона, повернула свій чум у іншу сторону, щоб не бачили її ті, що прийшли, і знову села шити. Тільки підняла очі від роботи, бачить, що й сюди йдуть до них три аргиша, і знову виросли вдалині три чуми. Повернула вона чум у третю сторону. А із цієї сторони прийшло вже шість аргишей, і з'явилося шість чумів. Ще раз повернула вона свої чум, але звідси побачила, що йде цілих дванадцять караванів, і дванадцять чумів виросло перед нею. Усього двадцять чотири чуми оточили її.
Коли привезли останні дванадцять чумів, подивився на них старий Трисажневі руки й говорить:
- Бути лиху. Прийшли вони, напевно, дочка сватати. Якщо віддамо її одним, то інші вб'ють вас.
Отут від перших чумів приїхали три баби-свахи з аргишами подарунків. Зупинилися перед чумом, сталі співати, дівчину сватати. Вийшов до них старий, відмовився видати дочка й повернувся до них спиною. По черзі від інших трьох стійбищ приїжджали по три, по шість і по дванадцять свах, але і їм усім відмовив старий.
Тоді виїхали від стійбищ гостей чоловіка й стали кричати старому, щоб віддав дочку. Страшний шум піднявся близько чуму. Сказав отут старий:
- Чому у чумі пропадати, краще я сам з ними битися піду. Уже я їм задам. А ти, дочка, зберігай сина. Сама загинь, але врятуй його життя.
Побрав лук і стріли й вийшов із чуму. Такий бій почався, що весь чум зрешечений був стрілами. Баба теж говорить:
- Нехай і я загину поруч із чоловіком.
З луком і стрілами вийшла із чуму. Побачила, що збоку до старого три богатирі підкрадаються, прицілилася й однієї стрілою їх усіх простромила.
Дівчина побрала брата на руки, так так і сиділа увесь час, поки тривав бій. Нарешті стихло. Один богатир заглянув у чум, побачив її сидячої з дитиною на руках і говорить іншим:
- За що ж ми боролися? Це ж не дівчина, а баба!
- Не баба це, а дівчина, – говорять інші.
Цей богатир увійшов і праг схопити дівчину. Але вона його так штовхнула, що відлетів він від неї далеко, через хребти, озера й ріки. Повернувся назад богатир і став добром говорити дівчині, що вбиті її батько й мати й однаково їй подітися нікуди. Подумала дівчина й погодилася кочувати з ним, але у окремих критих санках, разом із братом. Богатир погодився. Запріг оленів, уклав її майно, і поїхала з ним дівчина із братом на руках, Три роки пройшло. Усе кочує дівчина із братом. Усе не підпускає до себе богатиря.
Брат за три роки так виріс, що виглядав теперішнім чоловіком.
Розв'язав богатир убити хлопця. А то, – думає, – він потім усіх нас уб'є. Розв'язав вступити у боротьбу з дівчиною, щоб відволікти її увага, а старий-батько його повинен був тоді вбити хлопця ціпком.
Але знову від поштовху дівчини відлетів богатир. Хлопця стала вона з тієї пори ховати під шкіри у санках. Але важко було їй. Увесь час доводився вартувати, щоб як-небудь не вбили брата. Тому сказала вона йому:
- Сховайся у снігу й відстань від нас. Я тобі буду залишати їжу й одяг під уткнутою у сніг ціпком, а ти йди по наших слідах.
Так і йшов хлопець слідами аргиша. На кожному чумище знаходив їжу, залишену сестрою. Але одного разу аргиш дійшов до великої ріки й перейшов її по льоду. А хлопець ішов тихо, і поки добрався до ріки, лід уже пройшов, йому довелося повернути і йти уздовж неї.
Пішов він берегом ріки вниз за течією. Через трохи часу знайшов на березі ріки криті санки й побачив близько них оленів на мауте (аркані). У санках знайшов він одяг і їжу.
Запріг оленів, ліг у санки, і повезли його олені, а куди, він і сам не знав.
Довго везли його так олені й, нарешті, зупинилися близько великого табуна. Табун цей належав батькові хлопця – старому Трисажневі руки. Підійшов син пастуха до санок, що під'їхали, і побачив у них людину. Побіг скоріше у чум і розповів своєму батькові-пастухові. Старий пастух довідався санки й оленів хазяїна й догадався, що це син старого Трисажневі руки. Привів хлопця у свій чум, і жив він тут, поки зовсім не виріс.
Раз якось пішли два сини пастуха із хлопцем на високу гору. На вершині її хлопець ліг і не ворушився.
Штовхали, смикали його сини пастуха, але нічого не могли з ним поробити й залишили його на горі.
Удома розповіли про це батькові. Послав старий пастух старшого сина будити хлопця, але повернувся син ні із чим. Посилав і іншого сина – знову безглуздо. Пішов сам. Сіл біля голови лежачого хлопця й говорить:
- Я знаю, про що ти засмучуєшся. Якщо є у тебе розв'язок, іди. Я тебе тримати не буду.
Тоді піднявся хлопець і повернувся у чум. Знову заговорив з ним старий:
- Є у твого батька у табуні два однорогі олені. Дуже швидкі й сильні ці олені. Піймати ж їх можна тільки мідним маутом у шістдесят саджений довжиною. Якщо є у тобі сила, бери цей маут.
Побрав хлопець шестидесятисаженний мідний маут і пішов до табуна. Далі всіх тримаються від людей два однорогі бігуни. Не став підбігати до них хлопець, бачили кинув маут і піймав одного. Ще раз кинув маут, і інший бігун прямо у нього потрапив.
Запріг хлопець залізні санки з мідними повідцями, побрав залізний хорей (тичина) і поїхав на північ. Довго їхав по тундрі, поки не доїхав до бойовища. Багато людей убите, і серед них богатир у залізному одязі. Ще багато днів проїхав хлопець – знайшов інше бойовище. Лежав серед трупів інший богатир – у мідному одязі. Через кілька днів знову наїхав хлопець на трупи людей. Як льодом покрита ними вся земля. Богатир у срібному одязі перебував серед них. Дивувався хлопець, хто це міг убити таких могутніх богатирів. Хочеться і йому помірятися з ним силами.
Далі помчався хлопець у тундру й наїхав на самотній чум. Від чуму сліди людину йдуть. Кожний слід на такій відстані від іншого, що за три кроки бігун повинен би зникнути.
У чумі хлопець одну бабу знайшов. Не знав він, що ця баба була його тіткою. Сказала вона йому, що чоловік її пішов допомагати братові, який багато вже років воює з якимись богатирями.
Нічого хлопець не сказав своїй тітці й виїхав по сліду її чоловіка. Знаходив сліди на багато верст друг від друга й, нарешті, побачив, що далеко поперед нього йде бій. Три людини нападають на три інших. Троє відступають, відбиваються, троє наступають, не дають їм повернутися й утекти. Не знаючи, на кого вони нападають, пустив хлопець стрілу у відступаючі й убив усіх трьох.
Тоді повернулися до нього троє нападаючі, і довідався він у одному батька, а у іншому матір.
Батько мовчачи підійшов до нього й перекинув санки разом з ним. Потім усі троє-батько, мати й дядько-сіли у його санки й поїхали. Хлопець схопився на ноги й побіг за ними. Так до самого чуму добіг, не відстаючи від санок.
У чумі поїли, тільки хлопця не нагодували й не говорили-з ним.
Ранком поїхали на південь. Хлопець, не поївши й не попивши, пішки біжить за аргишем. Так, голодний, біжав, поки не приїхали назад до табуна батька. Але тільки й сказав тоді Трисажневі руки синові:
- Поїдемо шукати дочку.
Запріг старий знову двох однорогі оленів і поїхав на північ, а син за ним пішки побіг.
Під'їхали до чум. Жодного чоловіка немає у них. Одні баби й дівки. Розповіли баби старому Трисажневі руки, що у одного старого у сусідньому чумовье вороги побрали у бої дівчину. Але прийшов звідкись богатир з мідною щелепою, убив усіх чоловіків у тих чумах і повів дівчину.
Чоловіка із цих чумів прагли відбити у нього дівчину, але він і їх усіх убив.
Далі поїхали батько із сином. Знайшли ще багато чумів без чоловіків. Знову розповіли їм баби, що прагли їхні чоловіки відбити дівчину у могутнього богатиря, але всіх їх він побив.
Уночі добралися старий із сином до стоянки богатиря. Бачать: коштують близько чуму криті санки їх дівчини. Праг старий Трисажневі руки ввійти у санки, але штовхнула вона його так, що далеко він відлетів. Тоді поліз у санки брат. Штовхнула вона його. Але удар її довівся немов по кам'яній горі, і санки її відкинуло назад. Слідом за хлопцем увійшов батько. Отут довідалася вона його й сказала:
- На цих людей, у яких я зараз живу, ти не гнівайся. Вони звільнили мене від моїх викрадачів.
Отут тільки старий начебто довідався сина й став з ним розмовляти.
- Підемо тепер у чум гостювати, – сказав він. Коли стали вони входити у чум, у ньому піднявся з місця молодий богатир і праг ударити хлопця, що ввійшов. Але хазяїн чуму, його батько, зупинив його руку й сказав:
- Я говорив тобі, син, що у цієї дівчини повинна бути десь рідня. Ось вони й прийшли за нею. Тепер треба нам з ними по честі говорити, щоб віддали вони її за тебе. Хіба ти не бачиш, що рівні тобі люди прийшли?
Богатир заспокоївся. Старий запросив, що ввійшли сісти.
Батька поруч із собою посадили, а хлопця – близько своєї дочки, щоб міг він за нею доглядати.
Чесно поговорили між собою старі, і на інший день повіз у свій чум старий Трисажневі руки свою дочку. З ним відправив батько молодого богатиря, який звільнив дівчину й свою дочку, а також половину свого багатства. Поставила сестра богатиря близько чуму старого Трисажневі руки свій великий чум, і стала вона дружиною сина цього старого. А богатир, що звільнив дівчину, пішов слідом за ними. Як тільки Трисажневі руки із сином прийшли додому й увійшли у свій чум, молодий богатир увійшов у чум відразу ж за старим і його сином і став сватати дівчину. Сказав тоді старий Трисажневі руки:
- Ось твоя улюблена, багато за неї ти страждав і боровся. Можеш побрати її собі.
Віддав старий Трисажневі руки свою дочку за молодого богатиря й разом з нею половину свого багатства.
З тих пір мирно зажили сім'ями ці богатирі, і нащадки їх живуть дотепер.