Униз за течією стоїть на Амурі золотий стрімчак, нагору за течією – срібний стрімчак. Меж тих стрімчаків у одному будиночку жили коли те два брати. Старшого кликали Акиа, а молодшого Уде. У старшого брата була дружина й маленький син.
Жили вони, жили. Ось як те ввечері старший брат говорить молодшому:
- Уде, принеси ка завтра побільше дров! Заготовиш багато й довго не будемо ходити за дровами.
Сказав так старший брат і пішов по своїй мисливській стежці у тайгу. Повернувся до вечора, а навколо будинку височенні гори дров: висмикнуті з коренем дерева навалені. Такі товсті, що кожне з них годилося б на днище або борти човна. Щоб пробратися до будинку, довелося Акиа де обходити, а де й перелазити через дерева. Увійшов він у будинок, роздягнувся й сіл вечеряти.
Їсть, а дружина йому й говорить:
- Сьогодні по полудню я перелякалася, побачивши, як твій молодший брат став тягати дерева цілком з коренем і кроною. До вечора ледь умовила його перестати. А зараз він відпочиває. Задрімав і заснув.
Незабаром молодший брат прокинувся. Старший говорить йому:
- Ну, Уде, завтра ти порубаєш заготовлені дрова. Ті, що нарубаєш покрупнее, постав для просушки, а дрібні дрова для розпалювання складеш у дворі.
На наступний ранок старший брат знову пішов полювати. Увечері повернувся раніше. Спустився до берега, дивиться: усі дрова порубані, поколоті, розкладені. Усі молодший брат зробив як випливає. Увійшов у будинок, бачить: Уде вже спить на своєму місці.
Дружина чоловікові розповідає:
- Ох, як трощив і ламав дрова твій молодший брат! Ті стовбури, що й не розколеш, він руками роздирав! Ті, що й не зламаєш, він ногами дробив! Увесь день між нашими двома стрімчаками від гуркоту земля тремтіла.
Подивився Акиа на сплячого брата, бачить: виріс він! Перед цим був такий же, як він сам, а тепер став набагато більше його.
Увечері молодший брат прокинувся. Старший запитує:
- чи Всі дрова ти порубав?
- Ні, брат, лише половину. Завтра закінчу. Жили вони так, жили. Як те навесні вернулисьбратья з риболовлі й привезли у човні рибу. Невістка села на березі, стала рибу обробляти, а Акиа став майструвати вішала для у'ялення риби. Невістка й говорить Уде:
- Принеси у будинок води!
А сама сидить, обробляє рибу.
Старший брат зробив вішала й пошед до будинку. Відкрив двері, ступнув і – ногою у воду! Уде те весь посуд наповнив і навіть на підлогу води налив. Стали брати вичерпувати воду й виливати її на вулицю. Потім принесли з берега пісок і гарненько посипали підлогу піском.
Невістка закінчила роботу й піднялася до будинку. А у будинку вже всі сухо, чоловік качає у колисці дитини, брат його сидить і у'яже невід для кети. Подивилася вона на Уде: голова те його вже вище верхнього віконного косяка, плечі у цілий мах пролунали!
Ось так вони й жили. Чим далі, тем Уде більше стає, чому далі, тем вище він робиться. Де не ступить, кожний його слід ямою залишається. Ледве впреться ногою у землю – горбок з'являється, а посильнее рушиться ногою по землі – більша сопка встає. До ріки від будинку сходить – увесь берег у ямах, буграх і вибоях залишить. Щоб не спотикатися, старший брат із дружиною землю потім руками розрівнюють.
Одного разу Уде заспокоював плачучого племінника й погладив його по голівці. Від дотику руки Уде хлопчик загинув. Заплакав Уде й пішов у ліс. Приніс звідти величезне дерево, стовбур його уздовж роздер. Що те начебто лиж вийшло. Загострив він передні й задні кінці цих лиж. А потім пішов до брата й, плачучи й хлюпотячи носом, сказав:
- Ну, брат, невістка, не можу я більше жити на землі. У будинку я не міщуся, скоро й між стрімчаків не вміщуся. Одні лиха вам від мене. Прийде йти жити на небо. Щасливо вам залишатися! Люди будуть бачити на небі мій слід.
Попрощався із братом і невісткою, надяг лижі, змахнув руками, немов крильми, і злетів у небо. По небу на лижах проїхав, лижню залишив. Ми й тепер можемо її бачити. Чумацький шлях – це лижня Уде.
У деякі роки тягнеться лижня Уде уздовж Амуру. Виходить, восени багато кети по Амурі підніметься. Якщо лижня Уде встане поперек Амуру, мало буде кети. Старі говорять, що щороку Уде обновляє свою лижню. Від цього восени зірки й Чумацький шлях стають яскравіше. Добре їх видне.
А чи давно це було, чи недавно, хто знає?