Син ведмедя

14-07-2016, 17:23 | Нганасанські казки

Живуть два тунгуси із шитими особами. Але, незважаючи на те що вони шитолиці тунгуси, увесь час живуть вони з тундровими тунгусами. Самих теперішніх шитолицих вони давно кинули. Обоє тунгуса - брати, від однієї матері породжені. Один з них ледве старше.

У старшого двоє дітей: одна дівчинка й один хлопчик. Від найбільшого каменю близько вони сиділи. Диких промишляли. Довго живучи тут, дикого винищили у цих місцях. Молодший брат говорить:

- Поблизу дикого ми зовсім кінчали. Там, далеко, у насилу видні звідси місцях, дикий, однак, ще є.

Відповідає старший брат:

- Так далеко йти зле. Поблизу треба шукати.

- Я піду, - говорить молодший брат. - Теперішній гарний учаг є у нас. Коли сонце заходити буде, повернуся. При слабкому світлі зорі повернуся.

Тепер пішов молодший брат. Двох учагов побрав із собою. Один учаг дуже гарний - ростом прямо з комору. З будинку поїхав на поганому, на гарному повернутися прагне. На півдороги зупинився. Бачить: дуже ще далеко земля. Сонце вже небагато піднялося. Поїхав на гарному учаге й дійшов тієї землі, до якої їхав. У самому камені, у крутій долині, ріку знайшов. У своїй вершині ріка надвоє розділилася. На злитті цих двох рік лайда. На лайде десять диких порозов. Зайшовши з верхів'їв ріки з ущелини, закричав. Дикі побігли по зручному для них місцю близько, повз нього. У дві вистрілив з лука.

Зняв з один шкіру. Став знімати з іншого. Став перетаскувати тушу дикого на зручне місце. Побрав його за роги, підняв і почув, як два луки клацнули. Побіг він, увернувшись від однієї стріли. Але інша стріла перебила йому жилу на нозі.

Вийшли тоді із засідки два шитолицих. Один довгоногий - Ходукундамату. Інший тонкий, як трава, людина - Нетараку. Говорить їм молодший брат:

- Агов, друзі! У мене ноги немає. Як піду? Чому мене нишком убили? Чому чесно не вбили? Добийте мене тут. Дайте мені лук, він близько. Даром я на землі сиджу, покуштую вас.

- Ні, - відповідають шиті особи, - навіщо лук дамо? - Та, повернувшись, пішли пішки ці дві людини.

Зі стріл зробив собі колодку на ногу молодший брат. Насилу доповз до учага. Захопив лук і стріли. Заліз на учага. Поранену ногу на сідло закинув і поїхав додому. Їде тихо. Скоро як піде? Диких кинув. Темно стало.

Гарний учаг сам по сліду до чуму йде. Оленяча копаница вже близько стала. Раптом устав учаг. Почув молодший брат лемент у своєму чумі. Кинув учага й упав на землю. Бачить: його старший брат голий пробігає. Між лопаток стріла стирчить. Тільки ратище видне. Залізний наконечник увесь у м'ясі. За ним два шитолицих женуться. Один - тонкий, як трава, іншої - довгоногий.

Лежачи у ямі на землі, схопив молодший брат лук. Близько пробіг його брат.

- За ним, що йдуть нехай ближче підійдуть!

Вистрілив один раз. Довгоногому прямо у перенісся потрапив. Вистрілив у інший. Але промахнувся, видне, у темряві. Почув, як стріла на землю впала. Парку Нетараку - з білого песця. Видне, що живий тікає він.

Насилу на руках доповз молодший брат до чуму. У ньому жодної людини немає. Його дружини ні, брата дружини й дітей немає. Тіл навіть немає. Приліг молодший брат на ковдру й заснув. Три дні спав. На третій день прокинувшись, почув кроки на вулиці. Відкрив двері й подивився. Бачить: прийшов знову одягнений у біле парення Нетараку. Особа у нього прострелене. З ним інший шитолиций, з косою. Лежачи у чумі, говорить молодший брат:

- Нетараку! Зайди у чум і добий мене. Дуже я мучуся.

- Не можна. Зайшовши у чум, сам загину у ньому, - відповів Нетараку й пішов.

Від рани у нозі чому пропаде людей? Так сидить голодний. Чує, скрипить щось у перекинутому казані. Штовхнув його молодший брат поліном. Перекинувся казан, і побачив під ним він хлопчика, сина свого старшого брата.

Так став із хлопчиком у чумі лежати. Якось говорить хлопчик дядькові:

- Сядь!

Дядько не відповідає. Умер.

Куди піде самотня дитина? Жив у чумі, харчувався залишками їжі у казані. Якось почув, що хтось знову прийшов до чуму. Відкрив двері. Виявляється, ведмідь прийшов.

Зайшов ведмідь у чум, побрав труп дядька й відніс на вулицю. Вирив у землі могилу, поклав у неї труп і закопали. Потім знову у чум прийшов і скиглить, як собака. Дитина, злякавшись, відбігає, ховається. Ведмідь дуже великий. Задні ноги у дверей, сам через увесь чум простягнувся. Піймав дитину, виніс на вулицю й поніс ладь від чуму. До барлога дійшовши, у неї запхав хлопчика.

Барліг більший, як чум. У ній багато ведмедів реве. Принісший хлопчика ведмідь один раз взревів. Усі ведмеді за мовчали.

Став жити тут хлопчик, нікуди не виходячи. Принісший його ведмідь увесь час у дверей лежить. Ведмеді приносять м'ясо дикого, тільки без ребер, і іншу їжу.

Так десять років прожив тут хлопчик. Виріс сам із чум. З ведмедями на вулицю виходив, сміявся, відіграв, дружив.

Говорить якось старий ведмідь іншим:

- Що робити мені з дитиною? Дуже великий холод настає. Яку йому парку дам? Треба шити.

Пішов цей ведмідь. Десь чорну-чорне парення дістав і приніс. Хлопець одягся у неї й, як ведмідь, став.

Ще кілька років пройшло. Іти став хлопець у ліс і подовгу дивився мовчачи на сонце. Це зауважував старий ведмідь. Думає про себе: "Однак, про щось він думає?"

Так розв'язавши, запитав старий ведмідь хлопця:

- Ну, тунгус. Про що ти думаєш?

Відповідає хлопець:

- Століття дума у мене. Були у мене батько, мати, сестра. Куди вони пішли? Цю землю шукати буду,

Ведмідь думає: " Як же хлопець піде?" Говорить йому:

- Можеш іти. Але безневинних людей не вбивай. Твого батька вбив Нетараку. Його шукай. Якщо ж безневинних людей уб'єш, то сам загинеш. Я це довідаюся й тебе вб'ю. Сили у тебе стільки ж, скільки у міняло як ти підеш пішки? Але я теж щось маю. У мене теж олені є, дочки є, санки є, різне майно є. Почекай мене, я шукати піду.

Тепер пішов ведмідь. День пройшов. Усе спали. На інший день опівдні приходить і говорить:

- Ну, усе готове. Чум-Те готовий. Іди.

Вийшов хлопець. Бачить: до барлога підійшло сім аргишей. Замість оленів усі ведмеді. Сім жінок - особи людські, парки ведмежі. Одна санка зайва є - чоловіча. Чотири ведмеді у неї запряжене. Підійшов хлопець до санке й зупинився. Старий ведмідь запитує:

- Чому не сідаєш?

- Є у мене мовлення, - говорить хлопець. - Бачив я у тебе лижі. Ти що, дуже жалуєш їх?

- Сина проханню як буду суперечити? - відповідає старий ведмідь. - Побери лижі.

Тепер виїхав хлопець із сім'ю аргишами. Увесь час аргишил, не стояв. Ніч їхав, день їхав, нарешті зупинився. Думає: " Із цих семи жінок яка ж моя дружина? Усе гарні, усі однакові!"

Пустили "оленів", чум зробили. Усе жінки у чум зайшли. Зайшов сам у чум. Збиває сніг поліном з бакари й дивиться: одна жінка з верхньої сторони у дверей сидить. За тичини чорне парення засунуте, така ж, як у нього самого. У інших жінок цього немає.

- Це моя дружина, - розв'язав хлопець і сіл близько неї й з нею потім ліг спати.

Після цього ще день аргишили. Знову чум зробили. Але своїх чотирьох ведмедів він не відпустив і поїхав далі. Довго їхав. Ніч, за нею день і знову ніч і день їхав. Через три дні чотири ведмеді впали на землю. Пішов тоді на лижах. Так ідучи, сім чумів знайшов.

Колишні перед чумами люди втекли, углядівши нашої людину. Тільки перед середнім чумом залишився один щось працююча людина. Не перестаючи працювати, запитала людей:

- Хто ти?

- Якщо розум є у тебе, так слухай, - говорить хлопець. - Батька у мене ні, матері немає. А ти хто?

- Давно, говорять, сина одного тунгуса ведмідь відніс. Однак, це ти і є, - говорить працююча людина.

- Вірно! Нетараку де зараз?

- Три дні тому назад Нетараку тут був, у карти відіграв. Слід його видне, - відповіла людей.

- У тебе олені сильні Дай мені оленів, - говорить хлопець.

Одного оленя тільки дала людина, що працювала. Запріг його хлопець у чужу ж санку й запитав:

- Цей олень сильний?

- Сильний!

- Ну, якщо сильний, те скоро наздожену, - говорить хлопець. Погнав хореєм оленя. Олень рвонувся, зарився у сніг і впав. Говорить хлопець:

- Олень сильний! Але, однак, у тебе сила у самого є? Дай-но один раз поборемося.

- Добре, один раз поборемося, - говорить людина, що працювала. Підняв хазяїн оленя хлопця нагору й говорить:

- Ну, сили-те тільки. Ледве від землі відокремив.

Обхопив тоді хлопець цієї людини, здавив, і вмер той. Після цього хлопець знову пішки на лижах пішов.

Так ідучи, ще у шести чумах через поганих оленів сварився й задавив ще шість людей.

Так людей добуваючи, пішки йшов хлопець. Довго йшов і дійшов до великої ріки. Над водою високий крутий яр коштує. Вийшов на нього хлопець і не знаходить спуска з нього вперед. Удалині ж, за водою, видніється червона сопка.

- Що це за ріка? - говорить хлопець. - Якщо її обходити, моя дорога дуже кривий буде. Треба прямо йти.

Прямо з яру стрибнув хлопець у воду й зник у ній з головою.

Тепер мовлення казки прямо у яр пішла. Хлопця не видне, з головою зник. У сопки, на тій стороні ріки, маленька річка є, що впадає у неї. У устя цієї річки щось забурлило, здалася голова. Вийшов хлопець на берег і пішов уздовж річки. Парку суха. Дійшов до початок ріки. Тут виявилося ще сім жінок. Близько жінок печера. Жінки близько печери дрова рубають. Говорять:

- Навіщо прийшов? Яка людина? Є чи у нього користь? Користі-Те немає у нього. Нічого ми йому не скажемо!

- Що це за прокляті баби! - сказав хлопець і перебив їх усіх кулаком. Став шукати вхід у печеру. Знайшовши, зайшов.

Печера висока, як чум. У ній старий ведмідь виявився. Говорить хлопцю:

- Навіщо повернувся? Яка справа є? Що накоїв?

- Справи ні, - відповідає хлопець.

- Як справи немає! - говорить ведмідь. - Я не говорив хіба, безневинних людей не вбивати? А ти виконав? Гріха у тебе немає? Нетараку знайшов? Тепер я розсерджуся!

Старий ведмідь сильний. Б'ється із хлопцем. Отут дві жінки зайшли й говорять:

- Агов! Ведмедя син! Навіщо гніваєшся? Ти сподіваєшся перемогти? Однак, не переможеш!

Це Почув, хлопець випустив ведмедя. Спав тут кілька днів. Потім розбудив його ведмідь і говорить:

- Вставай, хлопець! Перед тобою далекий шлях.

Хлопець устав, поїв. Старий ведмідь говорить:

- Тепер ти далеко підеш Нетараку шукати. Його голова черпаючи була. Тепер, однак, біла. Інших людей зараз, однак, не знайдеш, а Нетараку знайдеш.

- Куди піду? - говорить хлопець. - Так однаково! Знайду й уб'ю!

- Двох білі оленів побери, - говорить старий ведмідь.

На двох цих оленях поїхав хлопець по рівній тундрі. Старе чумище знайшов. Нюк зовсім розідраний, трохи тільки тичин коштує. Близько чуму стирчать стріли, що застромилися у землю. Недалеко ріка.

- Агов! Це, однак, мого батька чум! - сказав син ведмедя. У верхній стороні чуму лук виявився. Його й багато стріл побрав син ведмедя.

Після цього розв'язав у свій чум, де дружину залишив, виїхати. Приїхав туди. Поки його не було, у його дружини хлопчик народився.

Тепер аргишили. Увесь час убік лісу аргишили. Чорний камінь перейшли. За ним зупинилися. Ведмедя син поїхав диких шукати, думаючи, що, може бути, і шиті особи попадуться. Сім'ю із сином залишив. Син уже виріс. Ростом аршина півтора став.

Пішовши убік лісу, дійшов до дуже великого й густого лісу. Протилежну сторону його навіть не видне.

Дійшовши до цього лісу, санку з оленями залишив і пішки пішов, побравши із собою лук зі стрілами.

Знайшов більшу дорогу. Пішов по пий у ліс. Ішов, ішов, небагато темно стало. Туман опустився, сильний туман. Знайшов у тумані оленячу копаницу. На озері, на льоді, танцюють тунгуси.

Усе озеро посипане ними. Підійшовши до озера, знайшов Норка-Не ( тобто "Ведмедя син") один кинутий сокуй і надяг його на себе. Увійшовши у юрбу людей, що веселяться, торкнув одного з них за плече й запитав:

- Барби-Те чум який?

- Ось прямо. Самий середній чум, - відповів тунгус.

Помітив цей чум Норка-Не й повернувся. У темряві на копанице сидів. Коли прийшов час спати лягати, розв'язав іти. Думає: "Однак, сплять, північ настала".

Побравши лук і пальму, підійшов до чуму, на який указав йому тунгус. Відкрив двері - нічого не видне, усе сплять. Став бити пальмою праворуч і ліворуч. Перебив усі. У інший чум зайшов - половину перебив, інші закричали. Люди у інших чумах почули лемент, луки схопили. Багато людей виявилося живих на вулиці. Серед них Нетараку з луком. Як пішов із чуму - рис його знає!

Три дні бився з усіма цими людьми Норка-Не. Перебив їхні всі, залишився один Нетараку.

До цього часу у Норка-Не всі стріли скінчилися. Побіг Норка-Не й набіг на санку у ямі. Підбіг близько до санке. Через санки хтось вистрілив і перетнув Нетараку жилу на нозі. Виявилося, прийшов син Норка-Не й виручив свого батька.

Повернувся Норка-Не із сином до чум шитолицих. Говорить Норка-Не:

- Убитих людей оленів чи поберемо?

Син відповідає:

- Поберемо! Побрати треба!

Знайшов Норка-Не тут свою матір, сестру й удову дядька. Побрав їхніх усіх із собою, погнали оленів і стали вертатися у тундру. Син увесь час уночі оленів вартує. Вовки приходили - усіх їх перебив. Перейшли ще хребет убік тундри й зупинилися. Говорить синові Норка-Не:

- Де ми собі товаришів знайдемо? У мене товариші ведмеді були. Ти до них підеш або куди-небудь у інше місце?

Відповідає син:

- Начебто нас люди чи є ще або їх усіх перебили?

- Мабуть сам пошукай, - говорить Норка-Не.

Поїхав хлопець шукати на санке. Пішов убік тундри. На самому краї лісу знайшов п'ять чумів. Живуть у них тундрові тунгуси.

- Ти що за людей? - запитують хлопця.

- У мене батько є, - відповідає хлопець. - Батька имя как говорить стану? Человек Та человек.

- Це не важливо, що людей. Чому ми тебе не знаємо, тебе не бачили тут раніше? - говорять ці тунгуси.

- Мого батька ведмідь кормил. У нього він і виріс. Від дочки ведмедя і я народився. Такий я людей. Наш аргиш прийде, ви не бійтеся, - сказав хлопець і повернувся додому.

Батько запитує:

- Ну, що знайшов?

- П'ять чумів знайшов, п'ять чоловіків. Ці люди смирні. Туди підемо, відповів хлопець.

- Не знаю, не знаю, - говорить батько, - може бути, знову у яку-небудь справу потрапимо.

- Що може бути худого? Ну, нехай буду я у них гостювати, а паритися не будемо, - говорить син.

- Так добре, - відповів батько.

Подаргишили вони до цих чум близько й устали. Увесь час тут стояли. Кілька років так жили.

Одного разу одна людина приїхала. Два запряжені у санку оленя, як зупинили їх, відразу впали. Увійшла ця людина у чум Норка-Не. Запитує старий:

- Звідки прийшов, що за справу є? Олені твої впали від швидкої їзди. Напевно, недарма прийшов.

- Як недарма! - відповів, що приїхав.

- Ну, що скажеш?

- Цілий народ перебили шиті особи. Уночі прийшли. Я оленів сторожив. Лемент у чумах почувши, я виїхав у порожню землю. Твій чум шукав. Мої чуми шиті особи, однак, зовсім розорили. Товариша дай мені, або зле це? - говорить, що приїхав.

- Не знаю, - говорить старий. - Ну, запитай мого сина. Сильніше його людей немає. Однак, його душу у порожній землі не залишиться.

Погодився син і виїхав з людиною, що приїхала. Знайшли вони розорені чуми. Собаки й те живий немає. Запитує син Норка-Не ( Норка-Не-Не):

- Що будемо робити? Поїдемо ми далі шукати? Або тут зупинимося спершу й чум зробимо?

Розв'язали прямо їхати далі. Їдуть на санках і доїхали до найбільшого каменю. Від каменю сюди багато димів побачили. Отут лягли спати, чекаючи вечора, коли ті заснуть.

- Може бути, серед них силачі виявляться, тоді вдень ми не впораємося з ними, - так розв'язали.

Опівночі пішли. Норка-не-Не говорить:

- Чумів багато. Ти з далекої сторони заходь, я із близької піду. Підемо по чумах.

Так пішли. Норка-не-Не перебив людей спершу у маленькому крайньому чумі, потім у іншому знову всі винищив, потім у середині чум добув. За ним ще у чотирьох чумах перебив народ. Ще п'ять чумів залишилося. До них підійшовши, побачив, що його товариш б'ється із двома шитолицими. Стріли літають. Побіг допомагати.

Але не встигнув дійти, як убили шиті особи його товариша. Прямо у горло стріли потрапили. Тепер став битися із цими шитолицими Норка-Не-Не. Один шитолиций - тоненька людина, іншої з косою. Поки боролися вони, настав полудень. Потім стало сонце закочуватися. Вистрілив отут Норка-Не-Не й потрапив у голову великому шитолицему з косою. Потім перебив тятиву лука тоненького шитолицего. Швидко побіг від нього пішки тоненький шитолиций. Хлопець не став його ганяти. Подумав: "Став би ганятися за ним, убив би його - це перед богом був би гріх".

Побрав він табун шитолицих, одну дівку й повернувся додому. Одну тільки дівку привіз, украдену раніше шитолицими у тундрових тунгусів. Прийшов до батька й розповів, що товариша у нього вбили.

- Агов! Це, однак, слабка людина була. Що поробиш?

Із цією дівкою став жити Норка-Не-Не. Роки проходили. Тепер усе.

Зараз ви читаєте казку Син ведмедя