Тому у лисиці на груди біла вовна

25-10-2016, 16:29 | Нганасанські казки

За старих часів ворон сидів на дереві у свого гнізда й тримав у роті шматочок м'яса. Прийшла лисиця й говорить:

- Який ти чорний, гарний, напевно й співай добре. Ось би мені послухати!

Воронові це сподобалося, він каркнув, шматок м'яса впав, і лисиця його з'їла. Після цього лисиця сказала:

- Я знімання ще у тебе одного пташеняти.

Ворон відповів:

- Немає вуж, тепер ти мене не обдуриш. Як ти піднімешся на дерево?

- Ні, знімання. Навіщо я стану підніматися на дерево? Звалю його, підрубавши сокирою. Бачиш, у мене сокира – сказала лиса, показуючи на хвіст, і стала їм ударяти по дереву.

Ворон упросив не рубати дерева й викинув лисиці свого пташеняти. Лисиця з'їла й пішла.

Прилетіла маленька пташечка й побачила, що ворон плаче.

- Про що, ворон, плачеш? - запитала вона.

Ворон розповів, як лиса стала рубати дерево й з'їла у нього пташеняти.

- Який ти дурний, – сказала пташинка, – це ж був не сокира, а хвіст; лисиця нічого б не зробила, навіщо ти віддав своє пташеняти?

Через скільки-те часу дійшли ці слова до лисиці.

Відплачу я тобі! - думає.

Одного разу, коли лисиця лежала, прилетіла пташинка й сіла напроти.

- Ось добре, що ти прилетіла, – сказала лисиця. Я сильно обовшивела, сядь до мене на голову й пошукай вошей.

Пташка боялася, знаючи лису хитрість, не підійшла близько, а стала скакати навколо так близько. Тоді лисиця сказала:

- Ось яка ти нерозумна – хіба така шустра й вертка, як ти, може бути боязкої? Сідай на голову й пошукай у мене!

Подумала пташинка, – села на потилицю лисиці й стала вибирати вошей. Бачить лисиця, що не піймати їй пташинку, витягнула вперед лапки, поклала на них свою голову й сказала:

- Сідай сюди! - указуючи на кінець мордочки. Пташинка сіла. Лисиця підняла лапку, щоб піймати пташинку, але та полетіла, залишивши у лапці тільки одна біла перинка своє, яке прилипло до грудей лисиці. Ось тому у тієї буває на груди біла вовна.

Зараз ви читаєте казку Тому у лисиці на груди біла вовна