Дві людини згубилися. Вони пасли оленів і заблудилися. Та так змучилися, і навіть їсти їм було нема чого. Та раптом назустріч їм три чуми.
Заходять у перший чум. У ньому похована жінка сидить.
Вона говорить:
- Ой, гості прийшли, нема чим вас почастувати. Видне, хазяї мої нічого не залишили мені є на могилі.
(Коли мертві вмирають, якщо їм м'яса не залишать, то вони на тому світлі голодні, говорять.)
Заходять у другий чум. Там теж така жінка сидить. Вона ні слова не сказала, і вони вийшли звідти.
Заходять у третій чум. Там жінка сидить і говорить:
- Їжте, що у мене є, але вогню у мене ні, видне, хазяї мої мені сірників не залишили. Ну, чим ходити голодними, нате небагато жиру.
Один, молодший, з'їв цей жир. Коли вони вийшли, старший говорить:
- Навіщо ти побрав це? Що-небудь, їй-богу, з нами трапиться, якщо ти у мертвого побрав їсти.
Старший змушує друга кинути цей жир, а той жир сховав у рукавицю й навмисно говорить, що його кинув.
Потім ідуть, ідуть - бачать: ще один величезний чум. Та чують бубон - видне, шаман шаманить.
Заходять - дійсно шаман шаманить, а вогонь ледве видне. Та що вони між собою скажуть, вогонь увесь час тріскотить після їхніх слів.
Та шаман говорить:
- Напевно, до нас гості прийшли, тому у нас вогонь тріскотить!
Той хлопець, який побрав жир, побачив дівчину й сіл поруч із нею. Та увесь час щипає її.
Вона кричить:
- Ой, ой, бік коле!
Її батько говорить шаманові:
- Ну хто ж це до нас прийшов, як же ти не бачиш, шаман?
Шаман говорить:
- Між двома нгоа сидять два гості. Одному скоро буде щастя, вийде на своє світло.
У іншого у рукавиці є загадка, і він просить, щоб її вгадали.
Той, у кого у рукавиці жир, почув ці слова й говорить товаришеві:
- Підемо скоріше!
Коли вони вийшли, товариш говорить:
- Що у тебе у рукавиці? Дай-но я подивлюся.
Він говорить:
- Немає, немає нічого, порожня рукавиця.
Він не показав, і так вони йдуть далі.
Бачать: коштує ще великий чум. Та чутно, як у ньому галасують, галасують.
Той, у кого немає жиру у рукавиці, слухає й думає: "Це якісь особливі люди; здається, що це навіть не люди".
Іншої нічого не слухає, іде і йде.
Потім перший говорить:
- Підемо повз, не зайдемо у цей чум.
А той говорить:
- Ні, зайдемо, подивимося, які люди живуть.
- Ну зайдемо, але ти будеш першим заходити.
- Ну однаково, буду й першим заходити.
Як тільки вони зайшли, то побачили, що у чумі повно чайок.
Розумний говорить:
- Ну, я говорив, що це не люди, а ти не слухав.
- А що ти боїшся?
Як їх побачили чайки, то відразу замовчали.
Розумний бачить, що сидять на різних бобо проти один одного дві маленькі гарненькі строкаті чайки. Та думає про себе: "Видне, дівчини, чи що, вони".
Потім вискочила одна більша чайка й щось замурмотала. Розумний думає: "Однак, вона говорить моєму товаришеві: „Сідай близько однієї пестренької чайки.
Відправив свого товариша, той сіл там. Після цього чайку знову щось замурмотала.
Розумний думає: "Видне, вона говорить, щоб я сіл близько іншої строкатої чайки".
Та він теж пішов і сів. Потім спати сталі лягати. Розумний як улаштувався, то всю ніч не міг заснути. А той його товариш міцним сном заснув.
Розумний потім трохи заснув і чує, що якийсь гамір, шум у чумі або на вулиці близько чуму. Прокинувся й сів. Та бачить, що чайки усе напали на його товариша й розірвали його на шматки.
Та він сидить, плаче й говорить:
- Що це ви робите, навіщо?
А ті говорять:
- Іди, іди ти додому, ми тебе не торкнемо, тому що ти нічого поганого по дорозі не робив. А твій товариш у мертвих жир брав, дівчат щипав, і тому ми його розірвали й з'їмо.
Так і відправився той додому й, видне, доїхав благополучно.
Та всі, видасться.