Давним-давно у селі Магхаборе жили старий з бабою. Та нічого у них не було, крім чотирьох дочок. Коли дівчинки виросли й прийшов час видавати їх заміж, у старого з бабою не найшлося добра, щоб дати їм у придане. Тому старшу дочку батьки бачили за тигра, другу - за ведмедя, третю - за змія, а саму молодшу - за шуліку.
Повиходили заміж дочки й покинули рідний дім. Довго старі не бачили своїх дочок і зятів. Як їх у гості покличеш? У будинку хоч кулею покоти. Ось і надумав старий сам до них відправитися.
Насамперед пішов він до старшої дочки, яка жила зі своїм чоловіком-тигром у печері.
Старий заявився, саме коли обоє минулого будинку. Побачив тигр тестя, розстелив перед ним свій пухнатий хвіст замісце килима й запросив старого відпочити на ньому. "Треба гарненько почастувати дорогого гостя", - подумав хазяїн будинку й велів дружині:
- Ми з батьком підемо поохотимся, а ти скип'яти поки воду.
Настала ніч, тигр із тестем відправилися на полювання. Ішли вони, ішли й прийшли нарешті у одне селище.
- Ти, тестюшка, залишайся поки тут, - говорить тигр старому.- У сарай я проберуся один, задеру там козла й кину його тобі. Ти гашу відразу вистачай і тягни подалі, у зарості кропиви.
Сказав і зник у сараї. Через деякий час до ніг старого впала цапина туша, схопив він її й відтягнув у кропиву. Скоро й тигр приспів, і вони вдвох понесли видобуток додому.
Старша дочка приготувала із цапиного м'яса така смачна печеня, приправила його такими смачними пряностями, що старий їв, їв і ніяк наїстися не міг. А коли додому повернувся, то довго хвастався своїй бабі:
- Ну й смачною печеням почастували мене цього дня дочка із зятем!
- Добре тобі, пішов і наївся, - дорікнула чоловіка голодна баба.- А хто мене, нещасну, почастує чим-небудь смачним?
- Так я миттю тебе нагодую, думаєш, я гірше нашого зятя-тигра?
У ту ж ніч старий побрав із собою бабу й відправився у селище, куди вони із зятем ходили. Підійшли старий з бабою до сараю, старий і шепотить дружині:
- Стій тут! Я, як заріжу козла, викину його із сараю, отут ти вистачай тушу й тягни подалі у кропиву. Ну, а будинку ми вуж з тобою попируем!
Та старий прошмигнув у сарай. Але там напоровся на здоровенного козла з довгими рогами. Тільки старий до нього наблизився, а той як буцне його - і викинув із сараю. У темряві баба прийняла старого за козла, схопила міцніше й потягла у кропиву.
- Так це я, баба! - завив старий від болю. - Ти що, не бачиш, кого у кропиву сунеш? Ой, палить! Ой, помираю!
Придивилася баба, бачить, і насправді свого чоловіка у кропиву вона заштовхала. Абияк витяглася, відходила, і довелося старим голіруч додому вертатися.
Пройшло кілька днів, пішов старий у гості до другої дочки. Зять-Ведмідь теж розв'язав на славу почастувати тестя й говорить:
- Підемо-но, тестюшка, із мною за маслом і борошном, а ти, дружина, постав поки сковороду на вогонь! Нехай гріється.
Ішли вони, ішли й дійшли до місця, де люди з насінь гірчиці масло тиснуть. Побачили ведмедя люди, злякалися й кинулися врозсип. А той покатався по землі, просочив маслом свою шкіру й разом з тестем відправився на млин. Побачив мірошник ведмедя, злякався й бігцем із млина, а ведмідь у борошно повалився й давай по ній кататися. Скоро став медвель походити на великий сніжний кому. Піднявся й говорить старому:
- Ну що ж, тестюшка, запаси зроблені, тепер і у дорогу назад рухатися можна.
Повернулися вони додому, сіл ведмідь на сковороду, масло з нього струмком тече, а зверху борошно сиплеться. Приготувала дочка смачні здобні коржі, пригощає дорогого гостя. Їв, їв старий, поки рота у нього закриватися перестав. Передихнув небагато й відвертав додому.
Тільки ввійшов у будинок, а дружина запитує, чому друга дочка батька пригощала.
- Сьогодні мене до відвалу нагодували смачними коржами, - відповів чоловік.
- Твоїй частці можна тільки позаздрити, - зітхнула баба, ковтаючи слину.- Ось про мене хто подбає?
- Ну-но постав сковороду на вогонь! - посміхнувся старий.- Зараз я принесу тобі масла й борошна.
Та старий відправився добувати масло. Дочекався, коли люди закінчать вичавлювати масло й підуть додому, і давай тертися про давабоні камені, на яких були залишки масла, а потім бігцем припустився додому. Не втрачаючи часу, сів старий на гарячу сковороду - чекає, коли масло з нього витече. А гаряча сковорода як прихопить його за одне місце! Зіскочив старий на підлогу, скакає точно божевільний і кричить у весь голос:
- Ой, баба! Лий на мене воду! Лий скоріше, сил ніяких немає!
Скільки не відливала його дружина, старий увесь пухирями покрився.
Пройшов якийсь час, і розв'язав старий відвідати третю дочку.
Хочеться зятеві-змієві догодити гостеві, і надумав він показати старому підземне царство.
Ухопився старий міцніше за зміїв хвіст, поповзли вони по підземному ходу, і таких старий чудес надивився у підземному світі, що додому повернувся, не пам'ятаючи себе від захвату.
Захотілося йому показати дружині підземні чудеса. Наказав він бабі триматися за його ногу й поліз у зміїну нору. Тільки зміїний хід для нього занадто вузьким виявився - застряг старий відразу. Довго його баба потім витягала, усього у саднах так подряпинах додому ледве довела.
Залишилося старому відвідати будинок самої молодшої дочки. Що ж, заявився він незабаром до зятя-шуліки. Радісно зустрів шуліка тестя й, щоб уважити його, посадив собі на спину, високо злетів з ним - увесь світ старому показав.
Повернувся додому старий, повідав дружині про те, як цікаво високо у небі літати.
Розохотилася баба, хочеться їй хоч одним оком глянути на землю зверху. Старий негайно викликався виконати її бажання. Приклеїв він собі крила з пір'я, посадив дружину на спину й стрибнув з гори вниз. Але, на жаль, бідна баба нічого не побачила, тільки синці так шишки собі набила.
Недарма говорять: "Мало знати, треба вміти!"