Жив у одній країні багатий купець по імені Дханапал, і хоч займався він торгівлею, але славився своєю чесністю й добротою. За те й люди його поважали, і богиня багатства Лакшми поселилася у його будинку. А коли у сім'ї народилася дочка, красою й гідностями вона перевершувала саму богиню з її тридцятьма двома шляхетними якостями. Тому нарекли її на честь богині Лакшми-Деви. Крім маленької дочки у Дхана-Упала було троє дорослі синів, які допомагали йому у торговельній справі. Довге сімейство купця жило дружно й щасливо, не знаючи ніяких лих. Тільки стала з деяких пор дружина Дха-Напала раптом худнути й бліднути, начебто гризла її зла туга.
Довго купець допитувався у своєї дружини, що тривожить бідну жінку, і зізналася вона йому, що турбує її доля єдиної дочки. Ось якби Лакшми-Деви вийшла щасливо заміж, материнське серце перестало б страждати.
Дханапал, дуже любивший свою дружину, обіцяв їй без зволікання влаштувати долю дочки. Та, вірний своєму слову, на наступне ж ранок велів своїм синам їхати на північ, схід і захід підшукувати нареченого для сестри, а сам з тою же метою відправився по південній дорозі.
Стали батько й брати всюди шукати нареченого для Лакшми-Деви. Слава про красу її гриміла по всій країні, тому у наречених недоліку не було. Усі молоді люди тільки й мріяли про таку прекрасну наречену. Набагато сутужніше було підшукати їй самого гідного. Але зрештою й батько й брати кожний зупинив на кому-небудь свій вибір і домовився про день весілля. Та з волі випадку усе призначили той самий день.
Першим повернувся додому сам купець. Він радісно повідомив дружину, що нареченого підшукали й день одруження вже призначений, тому у будинку відразу почалися готування до свадь-бе.
До цього часу повернулися зі своїх мандрівок і сини купця. Вони побачили, що у будинку у всьому розпалі весільні готування й весілля ця повинна відбутися у призначений ними день, і нікому із братів навіть у голову не прийшло, що батьки ще не знають про їхній вибір. Як і усе у будинку, зайняті по горло, вони не удосужились вибрати часу поговорити між собою. Та ніхто з них не відав, що у призначений день у будинок прибудуть відразу чотири наречені із чотирьох сторін світла.
Нарешті усе було готове: зібралися сусіди, прибутки родичка й знайомі; особливе частування чекало нареченого і його рідню... Та ось у той самий година із чотирьох сторін світла до будинку купця стали наближатися весільні процесії - джан-ти. Звідусіль чулися звуки музики. Процесії зупинилися, і у будинок увійшли чотири наречені, кожний у оточенні своєї звиті.
Що робити? Розгубилися й батьки, і брати. Першої отямилася наречена. Вона наказала подати частування й для наречених, і для гостей, і для всіх, хто прибув здалеку. Чого-Чого, а пригощати у будинку вміли, так що всі поки йшло гладко. Але наближався час здійснення весільного обряду. За звичаєм, наречену повинні віддавати нареченому перед священним вогнем. Та ось розклали брахмани багаття; почали читати священні гімни й кидати у вогонь рисові зерна. Тепер залишалося тільки зв'язати священною ниткою пальці нареченого й нареченої. Але не могла ж Лакшми-Деви стати дружиною чотирьох наречених! Тим часом ніхто з них не праг уступати обіцяної йому дівчини. Тоді наречена сказала:
- Про гідні юнаки! Тільки одному з вас мій батько може віддати мене у дружин. Але зібралося вас отут четверо, а я адже одна. Подумайте гарненько й спробуйте розв'язати миром, кому з вас я дістануся. Якщо ніхто не прагне відмовитися від мене, дозвольте мені самої пошукати вихід і зробити те, що я вважаю самим розсудливим.
Але хіба відмовиться хто-небудь добровільно від такої красуні! Й попросили наречені дівчину зробити так, як вона вважає розумним. А наречена вже усе обміркувала й розв'язала.
Поклонилася Лакшми-Деви батькові з матір'ю й старшим братам, обійшла навколо багаття й стрибнула у вогонь.
Вражений загибеллю нареченої, один з наречених подумав: « Як можна жити на світі, коли знаєш, що мимоволі став причиною смерті іншого. Тепер власне життя стане мученням. Єдиний вихід - піти слідом за нареченою. Коли не призначене на землі мені з'єднатися з нею, так знайду я її на тому світлі». Та він теж стрибнув у вогонь.
Інший наречений після смерті Лакшми-Деви розв'язав вічно мандрувати по світлі й присвятити своє життя пам'яті покійної нареченої.
Третій наречений преспокійно відправився додому й одружився на іншій дівчині, - які можуть бути зобов'язання перед померлої, коли вона не стала його дружиною?
Та тільки останній наречений не праг уступати долі й розв'язав вирвати у неї свою наречену, яких би праць і позбавлень не коштувало йому це. Сповнившись настільки милостивим наміром, юнак відправився у шлях. Одного разу він потрапив до одному вченому-брахманові, а той давно мав намір відвідати святі місця, так ніяк не міг зібратися, тому що не на кого було залишити будинок. Прийняв він молодого мандрівника й попросив його звістки господарство, поки вони із дружиною будуть по святих місцях ходити; обіцяв повернутися через чотири місяці й порадив вивчити по його книгах таємні заклинання - мантри.
Одного разу юнакові у руки попалася книга, де було написано, як даровать друге народження померлому. Несказанно зрадів він, сподіваючись повернути свою наречену до життя. Через чотири місяці, коли вернувся додому брахман, він вручив йому ключ від будинку й відразу відправився на батьківщину Лакшми-Деви. Він відшукав те місце, де у день весілля горів вогонь священного багаття, і прийнявся читати магічні заклинання. Як тільки він вимовив останнє слово заклинання, перед ним стала Лакшми-Деви, але разом з дівчиною з мертвих повстав і наречений, який стрибнув слідом за нею у вогонь.
Та знову розгорілася суперечка за наречену, тепер два наречені не могли розв'язати, хто ж з них гідний її руки? Той, хто віддав своє життя за дівчину, або той, хто пожвавив її? Поки вони сперечалися, з'явився й третій наречений, який мандрував по світлі, повторюючи ім'я Лакшми-Деви. Претендентів на наречену було вже троє. Самі вони, звичайно, знову не могли розв'язати свою суперечку. Та Лакшми-Деви цього разу не знала, як їй зробити. Розв'язали вони тоді піти на суд до раджі князівства Горкха.
Коли раджа довідався про случившемся, він наказав зібрати у палаці всіх суддів своєї країни. Розповіли їм про свою суперечку наречені Лакшми-Деви й попросили розсудити їх по справедливості.
Довго радилися судді й нарешті оголосили нареченим:
- Про юнака! Немає нічого неприродного у тому, що ви троє прагнете одружитися на такій гарній дівчині, як Лакшми-Деви, і вже багатьом пожертвували заради неї. Якби ви звернулися до нас раніше, коли Лакшми-Деви радила вам поладити між собою, вам не довелося б дарма страждати. Але тільки тепер ви викликали на допомогу суд, і ми, судді, виходячи з нинішнього положення, виносимо такий розв'язок.
Перше. Наречений, який слідом за нареченою стрибнув у вогонь і відправився на той світло, міг претендувати на руку Лакшми-Деви тільки у першому народженні. У другому ж народженні вони зв'язані між собою родинними узами. Тепер вони близнюки, а закон забороняє шлюб між братом і сестрою.
Друге. Людей, яка дала друге життя Лакшми-Деви, також не може стати її чоловіком, оскільки тепер він є її батьком. Та судді раджі князівства Горкха не можуть дати свій дозвіл на такий шлюб.
Третє. Виходячи із усіх цих обставин, судді прийшли до одностайного висновку, що нареченим Лакшми-Деви може стати лише єдиний із трьох претендентів, який присвятив своє життя пам'яті загиблої й мандрував по світлі, виголошуючи ім'я Лакшми-Деви. Цим він довів свою вірність і відданість законній нареченій.
Усе порахували рішення суду слушним, і прекрасна Лакшми-Деви вийшла нарешті заміж.