Як ведмідь хвіст втратив

Жила коли те лисиця, а поруч у лісочку ведмідь жив. Часто вони зустрічалися, жили дружно, як рідні брати. У ті часи у ведмедя хвіст пухнатий так довгий був. Одного разу лисиця говорить ведмедеві: – Піду рибки половлю, прагну свіженької покуштувати. Ведмідь запитав: – Як же ти, сестричка, голими руками рибу станеш ловити? Лисиця говорить: – Дуже просто: суну хвіст у ополонку, риба сама прийде любить вона за хвіст чіплятися! Так лиса й пішла на лов. Саме отут мужики рибу ловили. Лиса лягла на сніг, як мертва. Наловили мужики риби, уклали на нарту й поїхали. На дорозі лисові побачили й на рибу у нарту її поклали. Лисиця мішок з рибою прогризла, рибу на дорогу всю викинула, а потім і сама втекла. Сидить лисиця і їсть рибу. Ведмедеві навіть завидно стало, Думає: Так те і я можу наловити! Пішов ведмідь на ріку, засунув хвіст у ополонку й сидить. Довго сидів так. Набридло. Думає: Дай спробую, багато, мабуть, уже риби на хвості! Почав хвіст із води тягти, а хвіст, виявляється, примерз. Став ведмідь тоді щосили смикати свій хвіст, та й відірвав його. З тих пір ведмідь без хвоста залишився. Ніякого хвоста у ведмедя тепер немає.