Бігла куди те мишка. чи Довго, чи коротко бігла, зустріла олешка. Мишка запитала:
- Друг олешек, куди й звідки йдеш?
При таких словах олешек підняв голову й говорить:
- Хіба не бачиш? За чотирма ногами своїми я ганяюся.
Тоді мишка сказала:
- Ти теж, виявляється, невідомо куди йдеш. Підемо ка разом!
- Ну що ж, підемо разом.
Дружно разом пішли. Олешек під час ходьби голову набік нахиляє, зубами поскрипує, ока у нього прищулені. Мишка поруч біжить. За оленем ледь поспіває.
Чи Довго, чи коротко так ішли, багато раз втрачав олешек з виду мишку, тільки по пискові її знаходив:
- Ах, друг мій, гарний друг, ти отут, виявляється! Через якийсь час мишка перша заговорила:
- Олешек, давай відіграти у прятки! Олешек немов і чекав цих слів, сказав:
- Давай, давай відіграти у прятки. Мишка запитала:
- Хто ж з нас буде першим ховатися? Олешек відразу відповів:
- Ти маленька ростом. Закрій ока, я сховаюся. При таких словах мишка шаснула у мишачу норку. Олешек побіг. Улігся у западину висохлого струмка. Ось початку мишка шукати олешка. чи Довго, чи коротко шукала вона олешка, знайти не могла. Зовсім із сил вибилася. Отут подумала: Цього велетня я хитрістю поберу. Закричала мишка у весь голос:
- Олешек! Ти сховався, а рога у тебе видні! Почувши це, олешек подумав: Ех, як же це забув я сховати свій роги? Погано!
Вийшов олешек з балки. Пішов по направлениюк мишці.
Побачивши його, мишка сказала:
- Тепер моя черга. Тепер я сховаюся.
Хіба може мишка далеко піти? Відразу під ногами сховалася.
Став олешек шукати мишку. Довго її шукав. Так хіба мишку знайдеш? Поки шукав олешек мишку, утомився, їсти захотів. Почав олешек є ягель біля того місця, де сховалася мишка. Разом з ягелем проковтнув він мишку, що й сховався.
Поїв олешек і відпочивати влігся. Прогризла мишка дірочку між ребрами олешка, вийшла й. говорить:
- Ех, олешек, хоч і великий ти ростом, а - дурний. Ось я маленька, а сабоніше тебе виявилася. Цього м'яса тепер і дітям моїх дітей вистачить.
Прагла мишка зняти шкіру з олешка, але куди не тикнеться носом, усюди вовна.
Покликала мишка чайку:
- Чайку, чайку! Я добула олешка. Зніми з нього шкіру. Початку чайку знімати шкіру з олешка, не змогла. Покликала мишка ворона:
- Ворон, ворон! Я добула олешка. Іди ка зніми з нього шкіру.
Прилетів ворон. Праг було знімати шкіру з олешка, так не зміг, тільки ока виклевал.
Задумалася мишка: Хто ж зніме з олешка шкіру? Дивиться, ідуть лисиця й вовк.
Лисиця відразу заговорила:
- Молодець, мишка! Якого гарного оленя добула. Ти, напевно, дуже утомилася. Ступай ка, поспи. Ми з вовком удвох шкіру знімемо. Як буде готове, розбудимо тебе.
Почувши ласкаві слова лисички, підклала мишка під голову передню лапку й заснула.
Ось через якийсь час лисичка закричала:
- Мишка, вставай! М'ясо готове Їж! Підхопилася мишка, підбігла до того місця, де олень лежав. Та що ж? Залишилися від оленя тільки рога так копита, а лисички й вовка й сліду нема. Розсердилася миша. Стала хиріти хиріти й незабаром умерла.