Було це дуже давно. Звірі бачили, що мисливці легко їх ловлять. Ось вони зібралися й сталі думати, як їм далі жити, щоб мисливці не могли їх піймати. Після суперечок розв'язали вони так:
- Лось, щоб мисливець не вбив тебе, нехай у тебе будуть довгі й швидкі ноги.
- Добре, – сказав лось.
- Изюбрь, щоб мисливець тебе не застав зненацька, нехай у тебе буде дуже гарний слух і тонкий нюх.
- Добре, – сказав изюбрь.
- Козуля, щоб мисливець не вбив тебе, нехай твоє тіло буде легеня, а ноги тонкі.
- Добре, – сказала козуля.
- Лисиця, твоє тіло маленьке, ноги короткі, ти повинна стати самим хитрим звіром, щоб мисливець не міг тебе піймати.
- Добре, – сказала лисиця.
- Видра, тобі по світлі важко ходити, живи не тільки на землі, але й у воді, щоб мисливець не міг тебе піймати.
- Добре, – сказала видра.
- Заєць, нехай улітку твоя шкурка буде сіркою, а взимку білої, щоб мисливець не міг тебе піймати.
- Добре, – сказав заєць.
- Соболь, твоє хутро самий коштовний, за тобою завжди будуть полювати, ти повинен стати дуже розумним, ховайся у дуплі й у воді.
- Добре, – сказав соболь.
- Борсук, твої ноги короткі, і по глибокому снігові ти ходити не можеш, живи у норі, щоб мисливець не міг тебе піймати.
- Добре, – сказав борсук.
- Єнот, ти живи, як борсук.
Але єнот не розчув, про що йому говорили, і тому мисливцеві легко його піймати.