Довго чи Близько, чи далеко, не знаю де, жив один старий. У старого всього багатства те було сито луб'яне плетене, горщик срібний так стукалка дерев'яна. Більше нічого не було. Так він і жив.
Та ось почув він один раз, що у сусідньому стійбищі багатий шаман поминки справляє. Пішов старий на поминки й захопив із собою сито. А сито було не простої. Хоч піску у нього наклади, хоч снігу, тільки потрясеш – з нього всяка їжа посиплеться.
Ось прийшов старий до шамана, сито на вешалах залишив, а сам зайшов у будинок. Слуги шаманови стали пригощати старого червоною горілкою. Сидить старий і п'є.
Та поки він у будинку сидів так горілку пив, шаман вийшов у двір і бачить на вешалах старигана сито плетене висить. Побрав шаман сито й давай трясти. А із сита раптом калачі, так оладки, так коржі посипалися.
Ось, – думає шаман, – яке сито гарне!
Побрав він сито й сховав його.
А старий додому зібрався. Підходить він до вешалам, дивиться сита немає. Шукав шукав, ніде немає. Розсердився старий, а робити нема чого. Пішов додому без сита.
На інший день знову покликали старого до шамана. Цього разу захопив він із собою горщик срібний. А горщик у старого теж не простій був. Тільки нахилиш його – зараз із нього вино потече.
Прийшов старий до шамана, горщик на вешалах залишив, а сам у будинок увійшов. Сидить у будинку, червону горілку п'є. А поки він горілку пив, шаман у двір вийшов, бачить на вешалах горщик срібний висить. Побрав він горщик, нахилив, полилося з ковшика вино. Скільки не ллє, скільки не п'є усе вино не кінчається!
Думає шаман: Прийде й горщик украсти. Та украв.
Вийшов старий, дивиться, а ковшика немає. Пошукав пошукав, та й пішов додому.
На третій день став старий знову до шамана збиратися. Пішов у свою комору, дивиться – крім стукалки, нічого не залишилося.
А стукалка у нього хоч і дерев'яна була, а теж не проста.
Побрав він стукалку, за спину закинув і у шлях відправився. Знову зайшов до шамана у будинок, а стукалку на вешалах залишив. Тільки він з гістьми сіл, червону горілку пити початків, раптом чують гості надворі стукіт, лемент, шум…
Вибігли усе з будинку, дивляться стукалка сама шамана б'є.
Шаман кричить:
- Ой, не вбивай!
А стукалка у нього по спині так і скакає б'є злодія.
Знову кричить шаман:
- Ой, не вбивай! Віддам сито…
- Ні, – говорить старий, – у мене ще й горщик був. Побіг шаман до себе у будинок, приніс сито й горщик, віддав старому.
Отут старий сказав своїй стукалці:
- Добре вуж, перестань бити злодія. Вистачить із нього. Забрал він своє сито плетене, так горщик срібний, так стукалку дерев'яну й пішов до себе додому. Став він з тих пір будинку жити й до шамана більше не ходив.
Так і жив старий. чи Близько, далеко чи не знаю.