Жили у одному селі Цурка й Пигунайка. Цурка був хлопець тихий – більше мовчав, чим говорив. А дружина його Пигунайка більше мовою працювала, чому руками. Навіть у сні говорила. Спить, спить, а потім бурмотати почне, так швидко швидко: нічого не розбереш! Прокинеться від її лементу Цурка, штовхає дружину під бік:
- Агов, дружина, ти це з ким розмовляєш?
Підхопиться Пигунайка, ока кулаком протре:
- З розумними людьми розмовляю.
- Так адже це у сні, дружина!
- А с розумними людьми й у сні розмовляти приємно. Не з тобою же мені говорити! Ти у один рік два слова скажеш, і те у тайзі.
Три справи у Цурки було: звіра бити, рибу ловити так трубку курити. Це він добре робив!.. Піде у тайгу звіра бити – поки друзі силоміць Цурку не виведуть із тайги, усе за звіром ганяє. Стане рибу ловити – до того освирепеет, що сам у невід влізе, коли риба нейдет. А вуж курити Цурка стане – дим клубами валить, стовпом до неба піднімається! Якщо Цурка будинку курить – з усією села люди збіжаться: де пожежа? Прибіжать, а це Цурка на порозі сидить, трубку курить. А якщо у тайзі дим хмарою суне, уже знають: це Цурка свою трубку у коліно товщиною запалив! Скільки раз помилялися – лісова пожежа за тютюновий дим із трубки Цурки ухвалювали!
Три справи було й у Пигунайки: говорити, спати так сни розгадувати. Це вона добре робила!.. Почне говорити – усіх заговорить, від неї сусідки під нари ховаються. Тільки й порятунок, що до Пигунайке глуху бабку Койнит підсадити. Сидить та, головою киває, начебто погоджується… А вуж якщо спати Пигунайка завалиться – поки всі сни не перегляне, ніхто її не розбудить. Один раз сусідські хлопці її, що спить, у ліс віднесли разом з постіллю; там прокинулася вона, оглянулася навколо, бачить – ліс; сама собі говорить, подумавши, що сон бачить: «Ось дурна я! Що ж це я сни сидячи дивлюся? Треба б лягти». Лягла та ще два тижні проспала. Довелося її додому тим же хлопцям тягти. Ну а сни Пигунайка почне розгадувати – таких страхів наговорить, що баби потім з нар уночі падають! чи Збудеться те, що Пигунайка говорить, – не знали, а вуж після її відгадок тиждень дрібним тремтінням тремтіли. Ніхто краще Пигунайки снів розгадувати не вмів! Ось один раз прокинулася вона. Лежить, мовчить, не говорить нічого. Подивився на дружину Цурка, злякався: чому це мовчить дружина? Не чи трапилося чого?
- Що ти, Пигунайка? - запитує він.
- У сні червону ягоду бачила, – говорить дружина. - До сварки…
- Що ти, дружина, із за чого нам сваритися?
- До сварки це, – говорить Пигунайка. - Прикмета вірна. Уже чи я сни розгадувати не вмію!.. Пам'ятаєш, у сні оленуху бачила, до бурану це – не сказала… Хіба не став після цього буран?
Мовчить Цурка, говорити не прагне, що оленуху дружина бачила у сні тоді, коли вже снігом двері завалило; не змогли вони, прокинувшись, двері відкрити так три дні із дружиною будинку й просиділи. Ось на третій день і побачила дружина у сні оленуху.
- Що мовчиш? - говорить Пигунайка. - Червона ягода до сварки, вуж я те це добре знаю.
- Не буду я сваритися з тобою, Пигунайка, – бурмоче Цурка.
А дружина на нього гнівається:
- Як не будеш, якщо я сон такої бачила!
- Так із за чого?
- Уж ти знайдеш із за чого! Може, згадаєш, як у нас риба протухнула, коли я на хвилинку прилягла…
- Так це вірно, дружина. Протухнула риба. Три дні ти тоді спала. Насилу розбудили, коли у нас нари загорілися тому, що у вогнищі без догляду залишилися…
- Ага! - говорить Пигунайка. - Так твоїй дружині вуж і прилягти не можна? Усе б за тобою ходити! Ось ти який…
- Дружина, – говорить Цурка, ну навіщо ця справа згадувати? Ну, протухнула риба – і пускай. Я потім у два рази більше наловив.
- Ага, – говорить Пигунайка, – так ти мене ще й докоряєш! Прагнеш, щоб я за тебе на рибний лов ходила? Бачу я – прагнеш ти із мною посваритися!
- Не прагну я, дружина, сваритися, – говорить Цурка.
- Ні, прагнеш! - говорить дружина. - Уж якщо я червону ягоду у сні бачила – бути сварці!
- Не прагну я! - говорить Цурка.
- Ні, прагнеш!
- Не прагну!
- А ось прагнеш – по очах бачу!
- Дружина! - говорить Цурка, голос піднявши.
- А а, так ти вуж і кричати на мене почав? - говорить Пигунайка так ка ак вистачить чоловіка по чолу ополоником!
Цурка смирний смирний, а коли у нього на чолі шишка завбільшки з кулака вилізла, отут він і у бійку поліз.
Зчепилися вони.
Кричить Пигунайка:
- Бути сварці!
- Не бути!
- Ні, бути!
- Ні, не бути!
Шум підняли не гірше того бурану, коли Пигунайка оленуху у сні бачила. Збіглися сусіди з усією села. Мужики Цурку тягнуть, баби за Пигунайку тримаються. Тягли, тягли – ніяк не рознімуть. Стали воду з ріки тягати, стали чоловіка із дружиною тою водою розливати.
- Е е, дружина, – говорить Цурка, – перегоди! Видне, дах у нас продірявилася: дощ іде!
Розняли їх.
Сидить Цурка – шишки вважає. Сидить Пигунайка – запухшие ока руками роздирає.
- Що трапилося? - запитують їхні сусіди.
- Нічого, – говорить Пигунайка. - Просто я сон бачила, начебто червону ягоду рву. Вірна це прикмета – до сварки!
Кому, як не їй, знати: ось червону ягоду у сні побачила й посварилася із чоловіком!