Жив один хлопчик. Вийшов він одного разу на вулицю, зісковзнув по льоду до берега й почав відіграти.
Відіграв відіграв хлопчик і впав на спину. Упавши, говорить:
- Лід, що за сила у тебе, що ти мене на спину повалив?
Лід відповідає:
- Стало бути, я сильний, якщо тебе на спину повалив. Хлопчик говорить:
- Хоч ти дуже сильний, але як тільки сонце гарне стане світити ти весь станеш! Лід говорить:
- Сонце, мабуть, сильніше. Хлопчик запитує сонце:
- У чому твоя сила? Сонце відповідає:
- Стало бути, сильне, якщо лід розтопити можу! Хлопчик запитує:
- Якщо ти сильне, те чому тебе може закрити навіть клаптик хмари?
Сонце відповідає:
- Виходить, хмара сильніше. Хлопчик знову запитує:
- Хмара, що у тебе за сила? Хмара говорить:
- Стало бути, є сила, якщо сонце закриваю! Хлопчик запитує:
- Якщо ти сильна, те чому ж, коли вітер подує, ти у різні сторони розходишся? Хмара говорить:
- Виходить, вітер сильніше. Хлопчик запитує у вітру:
- Вітер, що у тебе за сила? Вітер говорить:
- Стало бути, я сильніше, якщо хмари розганяю у різні сторони! Хлопчик запитує:
- Якщо ти сильний, чому ж не можеш зрушити гори? Вітер говорить:
- Гори, мабуть, сильніше мене. Хлопчик запитує гору:
- Якщо ти, гора, сильніше, чому ж ти дозволяєш деревам рости на своїй вершині? Гора говорить:
- Дерево сильніше. Хлопчик запитує дерево:
- Дерево, якщо ти сильне, чому ж, коли людей рубає, ти падаєш? Дерево говорить:
- Людей сильніше.
Хлопчик запитує людину:
- Людей, що у тебе за сила? Людей говорить:
- Стало бути, я сильніше всіх, якщо дерево, що росте на вершині гори, звалюю.
Людина виявилася сильніше всіх. Скінчила розповідь.