Трапилося якось бичкові зустріти з тигреням. Стали вони разом у лісі жити й подружилися. Дня не могли прожити, щоб не побачитися. День за вдень - рік пройшов. Стало тигреня величезним тигром, від рику його усе колом тремтіли. А бичок перетворився у великого яка, рогами своїми міг проткнути столітню сосну.
Як рідні брати, любили один одного тигр і як. Прокинеться ранком тигр, потягнеться, скребне пазурами землю й зараз же до яка. А як устане, змахне хвостом, копне рогом землю й назустріч тигрові поспішає. Так було щоранку. Усі звірі у лісі раділи цій дружбі. Тільки одна лисиця, підла, була незадоволена. Тому що їй від цієї Дружби вигоди ніякий не було. Прийшла раз лисиця до тигра, вилучила донизу хвіст і вуха, заплакала.
- Чого плачеш? - запитує тигр.
- Тебе шкода! - стогне лиса. - Твій ворог убити тебе прагне, а ти й не знаєш того. Відповідає тигр:
- Поки із мною дружить як, я ніякого ворога не боюся! Ніхто нас здолати не зможе!
- Так адже як-те і є твій ворог. Це він прагне тебе вбити! - задзявкала лиса. Не повірив тигр:
- Брешеш! Як мій друг! Голосніше заплакала лиса:
- Як же ти мені не віриш? Я адже тобі тіткою доводжуся. Сама чула, як як говорив змії: Завтра ранком прокинуся, змахну хвостом, копицю рогом землю й на тигра кинуся!
- Добре! - гаркнув тигр, - я перевірю, чи так усе буде, як ти говориш. Якщо не так - шкіру з тебе здеру!
Після цього побігла лиса до яка, вилучила донизу хвіст і вуха, заплакала.
- Чого плачеш? - запитує як.
- Тебе шкода! Ворог твій прагне тебе вбити, а ти й не знаєш того. Відповідає як:
- Поки із мною дружить тигр, мені ніхто не страшний. Удвох з ним ми всякого звіра переможемо!
- Так адже тигр-те й прагне тебе вбити! Він і є твій ворог!
- Пішла геть! - розсердився як. - Тигр мені точно брат рідний! Ще голосніше задзявкала лиса:
- Як же ти мені не віриш? Я адже тобі тіткою доводжуся! Сама чула, як тигр змії говорив: Завтра ранком прокинуся, потягнуся, поскребу пазурами землю й кинуся на яка!
- Дивися, - сказав як, - я перевірю, чи так усе буде. Якщо обдурила - будеш на моїх рогах бовтатися!
Та ось настав ранок. Прокинулися друзі, дивляться один на одного, стежать, що кожний з них буде робити. Тигр побачив, що як змахнув хвостом і рогами у землю вп'явся, а як побачив, що тигр потягується й землю пазурам скребе.
Отут кожний з них і подумав: Правду сказала лисиця: зараз він мене вб'є!
Та кинулися у люті один на одного.
Тигр вцепився буйволові у горло, а як устромив роги тигрові у груди. Та обоє впали намертво.
Тоді вийшла через кущі лиса зі своїми лисенятами, задзявкала радісно й кинулася до мертвих друзів.
- Тепер ми весь рік будемо м'ясо є, - сказала вона лисенятам. - Самі будемо ситі, та ще й інших лисиць почастуємо!
Ось як, виходить, виходить: якщо повіриш лиходієві, те й друга вб'єш, та й сам життя втратишся!