Одного разу покликав тигр сина й сказав йому:
- Ти, синок, став дорослим, так дивися ж і близько не підходь уводити, увести до ладу істоті, яка зветься людиною. Сказав так старий тигр і вмер. Не послухався юний тигр батьківської ради, тільки й думає, як би довідатися, що таке людей, так помірятися з ним силою. Якось раз зустрів йому бик.
- Ти і є людей? - запитав тигр.
- Я не людей, я бик.
- А людину знаєш?
- Як не знати, адже я ж йому служу. Бачиш у мене у носі кільце? Це його рук справа. Людина їздить у мене на спині, у візок мене запрягає.
- Людей, виходить, такий величезний?
- Так що ти! У мене між рогами міститься.
Дивно, - здивувався тигр, - людей такий маленький, а бик йому служить. Побіг він далі. Зустрів йому верблюд.
- Ти і є людей? - запитав тигр.
- Я не людей, я верблюд. А навіщо тобі людей?
- Прагну з ним силою помірятися, - відповів тигр.
- Ех, шановний, не справа ти задумав. Так сильніше людину немає нікого на світі!
- Він що ж, дуже великий і сильний?
- Ні, він зовсім маленький. Мені, щоб побрати його на спину, припадає на коліна ставати.
- Невже й ти людині служиш?
- Глянь на кільце у моїх ніздрях. Це його рук справа. За кільце він смикає, щоб я йому корився.
- Дивно! - викликнув тигр.
- Що ж отут дивного? Сила людини у його розумі. Розум дає йому й влада й силу.
Побіг тигр далі. Якщо людей і насправді маленький і слабкий, що мені варто розправитися з ним? - думав він. - Треба б відібрати у нього розум! Прибіг тигр у ліс, а назустріч дроворуб іде.
- Не чи бачив ти людину? - запитує тигр.
- Я тут, перед тобою, - мовить дроворуб. Дуже він злякався, але виду
Не показує. Дивиться тигр, і справді невелика людина, одним ударом з нього дух виб'єш.
- Дістане у тебе сил із мною схопитися? - засумнівався тигр.
- Звичайно, шановний, адже моя сила у розумі!
- Покажи-но мені свій розум! - зажадав тигр.
- Прошу. Тільки розум мій я сьогодні будинку залишив. Давай заглянемо до мене, я тобі розум свій і покаджу.
Побігли вони поруч, тигр і людей. Неподалік від будинку дроворуб зупинився й говорить:
- Далі із мною не ходи, шановний, не те кинуться на тебе двірські пси. Я миттю обернуся!
Ступнула людей до будинку, так раптом зупинився.
- Ой, боюся! - викликнув він.
- Чого ти боїшся? - здивувався тигр.
- Боюся, як би не вцепився ти мені у спину. Ну й боягуз! - подумав тигр і запропонував:
- Добре, прив'яжи мене до дерева і йди у будинок скоріше. Неси свій розум! Міцно прив'язав тигра дроворуб і вийшов. Повернувся він з великим оберемком хмизу, склав його біля дерева до якого був прив'язаний тигр, і сказав:
- Ось я й виконав свою обіцянку. Зараз ти довідаєшся, що таке людський розум!
Та прийнявся висікати вогонь, потім розпалило багаття й утекло.
Стало тигра припікати, але отут, на щастя перегоріла мотузка, вискочив
Він з вогню й пустився навтьоки.
З тих пір шкіра у тигра смугаста, це ж слід вогню, коли тигр осягав, що негоже йому з людиною розумом змагатися.