Сидів якось Пекале на лісовій опушці й думав, чому б йому зайнятися. Глянув він на дорогу й бачить - прямо до нього коляска котить. Поставив Пекале велика колода сторчма, обхопив руками й тримає, щоб не падало. А у колясці їхав боярин з бояринею, і кучері кіньми правил. Побачив боярин Пекале, наказав кучерям зупинитися.
- Доброго, - говорить, - тобі здоров'я!
- Дякую, - відповідає Пекале.
- Що ти тут робиш?
- Так ось, боярин, зрубав я цю лесину. Даю їй відпочити малість. Відпочине - додому понесу. А ти куди шлях тримаєш?
- Наслишан я про Пекале, який усіх перехитрити може. Ось і їду його шукати, щоб він і мене перехитрив.
Говорить Пекале бояринові:
- Далеко тобі не треба їхати. Я і є той самий Пекале.
Тільки перехитрити тебе не можу - хитрість свою будинку залишив. Якщо прагнеш - сходжу додому, принесу хитрість, тоді й перехитрю. А щоб мені швидше попоратися - дай мені свою коляску. А ти тут почекай з бояринею й з кучерями. Потримай поки цю лесину. Тільки міцно тримай, щоб на сторони не хилилася. А я миттю обернуся.
Вийшли з коляски. Боярин колоду обхопив, щосили тримає, а Пекале сіл у коляску, коней хлестанул, та й був такий!
Ніч настала - Пекале не їде. День настав, і вже до заходу наближається. Проходив повз перехожий:
- Добрий день!
- Так не дуже! - відповідає боярин.
- Чого ти, боярин, там коштуєш?
Боярин і розповів перехожому, що тримає, мов, колода, щоб воно прямо стояло й на сторони не хилилося, поки Пекале із села хитрість свою не принесе і його, боярина, не перехитрить.
- Сказав, що на моїй колясці швидко обернеться, так ось дотепер щось не їде, - закінчило своє оповідання боярин.
Говорить тоді перехожий бояринові:
- Невже мало тобі тієї хитрості, що ти без коляски й без коней залишився?