Старий чарівник

2-09-2016, 10:55 | Монгольські казки

У прадавні часи жив-був старий чарівник. Одного разу призвав його до себе хан. А треба сказати, що хан цей ніколи у житті горя не знав і тому був дуже твердий.

Ось прийшов чарівник до хана, а той і говорить:

- Чув я, що ти великий чарівник. Ну-но, покажи своє мистецтво!

- Що ж прагне побачити мій хан?

- Так що завгодно!-нетерпляче відповів хан.

- Добре. Налий гарячого чаю у чашку, постав її тут, а сам вийди за двері.

Хан зробив усі, як той сказав, і, коли вийшов за двері, побачив красеня вороного. Кінь дуже сподобався ханові. Він підхопився у сідло й понісся навскач. Їхав він, їхав і заїхав у невідомі місця. Раптом кінь скинув сідока й умчався, а хан залишився один у безлюдному степу. Довелося йому пити воду з калюж, харчуватися сараною так кониками. Валандаючись від голоду й утоми, брів хан по степу й усе виглядав - чого б поїсти.

Одного разу йому зустріли стара жінка й два маленькі худі хлопчики.

Жінка розповіла ханові, що усе майно відняли у неї ханські збирачі, і тепер дітям нема чого є. Став хан жити разом з ними. Якось навесні один хлопчик занедужав і вмер. Ханові було дуже його жалко. Сіл він на камінь і гірко заплакав.

Скільки так сидів хан, невідомо, але коли він заспокоївся й оглянувся по сторонах, то побачив, що сидить у себе на троні під балдахіном, навіть чай у чашці ще не встигнув охолонути.

- Ну як, хан, надивився ти на людське горе?- запитав старий чарівник.- Ось бачиш, як важко живеться людям, тобою скривдженим! Та старий чарівник вийшов.

Зараз ви читаєте казку Старий чарівник