Ніс одного разу Пекале мішок з горіховою шкарлупою й кричав: - Хей, ось горіхи!
А назустріч йому йшов Тиндале, теж з мішком на спині. У мішку у нього була болотна трава, але він кричав:
- Хей, ось шовк!
Зустріли вони, і Пекале, звичайно, заговорив перший:
- Слухай, брат, ти не поміняєш свій мішок на мій? Тиндале подумав, подумав, почухала потилиця, розв'язав, чтосделка буде непоганий, та й погодився. У хвилину вони покінчили зі справою й пішли - один туди, інший сюди.
Та бачили б ви, як вони обрадувалися, заглянувши у мішки й побачивши свій видобуток!
- Ох, хитра ж ця людина! - сказав один. - Ну й гусак цей перехожий! - сказав інший.
Та ось чи те земля скінчилася, чи то ще чому, але, як і випливало, Пекале знову зустрівся з Тиндале.
- Привіт, брат! - кричить Тиндале.- Скажи, як тебе кличуть? Дуже вже ми підходимо друг до друга!
- Мене Пекале кличуть, - відповів той, сміючись, - а тебе як кличуть?
- Мене Тиндале.
Так вони один одного довідалися, подружилися й навіть побраталися.