Давним-давно у державі ацтеків жила одна багата людина, і було у нього троє синів і одна дочка. Жив він чесно й усього мав у достатку, тому що сам правитель призначив його керуючим більшим ринком і всіма складами міста. Керуючий намагався, щоб на складах завжди вистачало запасів для столиці, і стежив за тим, щоб кожний торговець одержував за свій товар гарну ціну, але щоб і покупців ніхто не обкрадав.
Ринки столиці здобули добру славу у всіх куточках країни, і не дивно, що у місто, що блискає білизною, щодня стікалися сотні людей із близьких і далеких країв, привозили на ринок городин і фрукти, рибу й птаха, коріння, різнобарвні тканини, глечики й миски, прикраси із золота й срібла, дорогоцінні камені й рідкісні прикраси.
Та ось одного разу керуючий ринком і складами відправився із приятелями у гори пополювати. З радістю вийшов він зі свого будинку у шлях, а через чотири дні повернувся ледь живий. Лихоманка трясла його, голова горіла, тіло знемагало від болю, і сили з кожним днем залишали його. Коли він відчув, що жити залишилося йому недовго, покликав він своїх синів і сказав їм:
- Перш ніж я розстануся з вами назавжди, прагну сказати вам
Дещо. Жив я усе життя чесно, був вірним другом, а у молодості й сміливим воїном. Ніколи нікого я не обдурив і не зрадив. Намагайтеся й ви жити так, щоб у старості змогли сказати своїм дітям те ж саме. На вас я залишаю свою дочку, вашу сестру, заміните ж їй батька й мати. Та ще залишаю я вам три самі більші цінності, і, якщо ви будете ними скромно й з розумом користуватися, вони принесуть вам щастя. Стріла, випущена з мого славного лука, завжди досягнеться мети, золотий олень, який пасеться у горах, завжди доправить свого хазяїна туди, куди він йому накаже, а мій вірний птах не тільки веселить душу своїм співом, але й завжди нащебечет про усе, що навколо відбувається.
Після цих слів батько попрощався з усіма й тихо випустив Дух.
Коли жалоба у будинку закінчився, зібралися сини, щоб розділити батьківська спадщина.
- Можу я вибирати першим?
- запитав старший із синів.
- Я беру собі лук зі стрілами. Розв'язав він, що із чарівним
Луком стане кращим мисливцем і зможе приносити з гір безліч дорогих шкір, а також і коштовного різнобарвного пір'я й швидко розбагатіє. Адже кращим убранням гордого ацтека був одяг із прикрасами з ніжного пір'я, різнобарвних, як веселка. А якщо він буде доставляти їх у палац правителя, його визнають і там. Середній брат сказав тільки:
- Якщо я повинен вибирати між золотим оленем і балакучим птахом, так вуж краще я поберу золотого оленя, який завжди доправить мене туди, куди я захочу.
Так що молодшому братові залишився лише співочий птах.
- Не знаю, яку користь вона мені принесе, але це дорогий подарунок нашого батька, так що я буду опікуватися про неї й берегти її, як зіницю ока.
Та ось розійшлися брати кожний своєю дорогою щастя шукати.
Старший брат відправився у гори й незабаром прославився як кращий мисливець. Він посилав у палац правителя рідкі хутра й прекрасне пір'я й жив собі розкошуючи.
Середній брат незабаром став кращим гінцем держави. Коли треба було швидко доправити послання у самі віддалені куточки країни, через високі гори й сніжні долини, непрохідні хащі й глибокі ущелини, олень, долаючи всі перешкоди, доставляв свого хазяїна на місце.
А що ж молодший брат? Пройшов час, і правитель покликав його до двору й з тих пір часто посилав його розвідати, що робиться у різних кінцях держави, адже птах щебетав юнакові про весь, навіть про те, чого не відали ні сам правитель, ні його радники. Ось так прийшло щастя й до молодшого брата, і він зажив у постачанні й достатку.
Коли старші брати довідалися про це, вони замість того, щоб порадіти за нього, згоряли від заздрості, що самий молодший з них, якого вони вважали дурнем, живе краще, чим вони. Та розв'язали вони украсти у брата мудрий птаха. Так тільки розмова їх почув птах. Причаїлася вона, щоб брати не помітили її, а коли вони пішли, полетіла до свого хазяїна й повідала йому про те, що чула.
- Лихо, - сказав молодший брат. - Батько покарав нам бути вірними, нікого не віддавати, а коштувало нам залишитися одним, як брати задумали злу справу. Порадь, птах, що мені тепер робити?
- Перегоди, подивимося, що зроблять брати! - сказав птах. Через кілька днів прийшли старші брати до молодшого.
Були вони люб'язні й усе хвалили брата за його розум і спритність.
- Щастя посміхнулося тобі, — говорив старший брат.
- Порадував ти нас, братику, — підтримав його середній брат.
Молодший брат провів їх у прохолодні кімнати, пригощав вишуканими стравами, запросив і друзів своїх і довго разом з ними веселився, поки, нарешті, втомлені гості не заснули глибоким сном. Тільки молодшому братові не спалося. Вийшов він у двір і відразу до нього підлетів птах.
- Несу тобі погану звістку, защебетала вона. - Правитель сусідньої держави завтра на світанку нападе на нашу країну.
Молодший брат подумав і відправився до правителя повідомити новина. Правитель здійняв руки до неба:
- Ніколи я не знав страху перед ворогом, але зараз я боюся цього бою. Адже ти ж знаєш, що мої кращі полководці перебувають із військами далеко за озером.
- Пан мій, у тебе й тут є вірні воїни, а там, де їм не буде вистачати досвіду, допоможе відвага. Признач полководцями моїх братів, адже вони дотепер вірно служили тобі, і ми втрьох поборемося з ворогом. Мої брати рвуться у бій, щити їх надійні, а стріли завжди досягають мети.
Правитель ще більше перелякався. Де це бачене, щоб три невідомі воїни перемогли могутнього ворога? Однак не було у нього іншого виходу, і він погодився.
Молодший брат повернувся додому й тихо розбудив своїх старших братів.
- Вставайте, брати, - покликав він їх. - До нашого міста наближається вороже військо. Ви знаєте, що наш батько у молодості був відважним воїном, я не раз чув від нього, що серце його не знало страху. Тепер прийшла наша черга показати себе у бої.
Старший із братів згідно кивнув.
- Ти правий, брат. Добре, що ми прийшли до тебе, інакше не довідалися б ми, що нам загрожує ворог.
- Государ відразу ж призначить вас полководцями, - сказав молодший брат. - Батьківський олень швидко доправить нас у ворожий табір. Немає такого війська, яке б рухалося швидше нашого золотого оленя. Птах повідає нам, де перебуває володар наших ворогів, а потім вуж нам залишиться тільки випустити стріли з батьківського лука.
Незабаром уже всі три брати сиділи на швидкому олені, захищені більшим золотим щитом, що блискають як сонце, і неслися назустріч ворогу. Олень переносив їх через високі гори, глибокі ущелини, через швидкі ріки. На світанку злетів птах над самими вершинами гір і незабаром повернулася зі звісткою, де перебуває ворожий табір.
У таборі вже чувся барабанний бій, дзенькіт дзвіночків і бойова пісня, якої будили сплячих воїнів. Та отут стріла старшого брата встромилася у вождя, і військо негайно ж прийшло у сум'яття. Усі воїни пустилися навтьоки у різні сторони. Коли сонце вийшло через гори, троє братів уже верталися як переможці у свою столицю, а на границі держави не залишилося жодного ворога.
У міських воріт героїв зустрічали музикою й квітами, а у палаці сам правитель обдарив молодих полководців рідкісними дарунками й коштовностями.
З тих пір жили брати у згоді, зрозумівши, що заздрість могла погубити їх. Сестру свою вони бачили заміж за головного полководця, якому гарна дівчина довелася по серцю. Пройшов час і брати знайшли собі гарних дружин, а батьківський наказ не забували до кінця своїх днів.