Колись у мого батька була пасіка. Усім своїм бджолам батько давав імена: одну кликав Ганною, іншу - Майрой, третю - Тайрой. Усім дав він яке-небудь ім'я. Одного разу послав мене батько вартувати бджіл. А пасіка, треба сказати, була за річкою У'яткою.
Підійшов я до річки й бачу: на тому бережу У'ятки величезний ведмідь піймав бджолу Тайру й роздирає її на частині. Що робити? Я туди, сюди. Бігав-Бігав, шукав човен - не знайшов. Схопив я себе за волосся й перекинув на інший берег. А ведмідь зовсім вуж Тайру роздер, тільки валяються на землі її крила.
Зібрав я бджолині кістки й став складати з них стіс. Складав-Складав - виріс мій стіс до самого неба, уперся я головою у хмару. Отут подув вітер, і я звалився вниз, на землю. Упав я вниз, догодив у болото й загруз у ньому по пояс. Борсався-Борсався - ніяк не можу вибратися. Що робити, думаю? Збігав додому за залізною лопатою, ледве відкопав себе. А якби не відкопав, напевно, там і загинув би я.
А ведмідь до цього часу з'їв Тайру, об'ївся - поворухнутися не може. Розвалився він на галявині так гріє своє товсте черево на сонечку.
- А-А-А! - закричав я. - Попався!
Ведмідь підхопився - і бігти! Ведмідь біжить, я - за ним, ведмідь - бігцем, я - скоком, ведмідь - скоком, я - бігцем. Ось-ось наздожену його. Так отут виявився на шляху дуб, а у тому дубі - дупло. Ведмідь-Туди! Підійшов я до дуба, дивлюся: дупло-те маленьке, навіть мій палець - і той не лізе. Що робити? Тоді розбігся я й стрибнув у дупло з розбігу - прямо до ведмедя. Схопив його за бороду й говорю:
- Ось тепер попався!
Праг його звідти витягтися, так діра у дуплі мала: і самому не вийти, і ведмедя не вивести. Що робити? Подумав, подумав я, збігав додому, приніс пилку із сокирою, звалив дуб і вийшов з дупла. Вийшов сам і ведмедя витягся.
Став ведмідь із мною боротися. Я тоді ще маленьким був, силоньки було мале. Роздер мене ведмідь і проковтнув.
Ось сиджу я у животі у ведмедя й задихаюся. Що ж робити? Збігав додому, приніс гострий ніж і розпоров ведмеже черево. Розпоров його, зняв шкіру, внутрішності витягся, розрізав кишки. Ледве відшукав себе у ведмежому шлунку. Якби не знайшов, напевно, там би й здох.
Урятував себе від ведмедя й пішов на пасіку бджіл сторожити.
Прийшов і бачу: літає Тайра разом з іншими бджолами, як ні у чому не бувало. Напевно, і сьогодні літає.
Казка туди, а я сюди.