Колись лисиця й синичка минулого гарними друзями. Одного разу лисиці дуже захотілося їсти. Шукала-Шукала вона собі їду, але ніяк знайти не змогла.
Рано ранком лисиця пішла до синички й поскаржилася:
- Подружка моя, сабоно проголодалась я. Не чи знайдеш мені чого поїсти?
- Гайда, - говорить синичка, - знайду.
Вийшли вони на дорогу й дійшли до жита.
- Ти йди, сховайся у житі, - говорить синичка, - і стеж за дорогою.
Лисиця затаїлася у житі й стала спостерігати. А синичка почала стрибати й скакати прямо на дорозі.
У цей час одна жінка несла два цебра з обідом на поле. У одному цебрі - локшина, у іншому - молоко.
Синичка вискочила перед жінкою й почала стрибати так поскакивать. Помітивши перед собою синичку на дорозі, жінка побігла за нею, залишивши цебра з їжею на дорозі.
Тим часом лиса вибігла з жита, прийнялася за їжу й усю її з'їла. Коли лисиця наїлася, синичка полетіла з дороги. Жінка залишилася ні із чим.
Потім і говорить лисиця синичці:
- Ну, подружка моя, нагодувала ти мене досита. А тепер хочеться мені посміятися. Розсміши мене.
- Добре, - говорить синичка.
Повела синичка лисові на гумно. Підлетіла до одному працівникові, села на його голову. Інший працівник побачив на голові сусіда синичку й ударив ціпом по його голові. Синичка полетіла й села на голову іншого працівника. Третій працівник захотів було вбити її, замахнувся, але синичка у цей час спурхнула, і працівник замість синички стукнув по голові сусіда. Отут працівники посварилися між собою й почали бити один одного. А лиса сиділа на краю гумна й підкочувала зі сміху.
Пішли вони з гумна, лисиця говорить синичці:
- Ну, подружка моя, нагодувала ти мене, розсмішила, а тепер спробуй налякати мене.
- Добре, - говорить синичка.
Вийшли вони на вулицю. Синичка села на ворота, а лисиця залишилася внизу під воротами. Синичка запекла:
- Чи-Чи-Чи, костирик!
- Про що ти співай, собак, чи що, кличеш? - запитує лисиця.
- Так ні, пісенька моя така, - говорить синичка.
Посиділа небагато й знову запекла:
- Чи-Чи-Чи, костирик!
- Про що ти співай, собак, чи що, кличеш? - знову запитує лисиця.
- Ні, - говорить синичка, - пісенька моя така.
Отут вибігли з підворіття два величезні собаки й погналися за лисицею. Лисиця біжить, собаки - за нею. Ледве урятувалася лисиця. А синичка полетіла у ліс і там знову зустрілася з лисицею.
Говорить лисиця синичці:
- Ну, подружка моя, спасибі тобі велике: ти мене нагодувала, насмішила й здорово налякала. Ти тепер живи сама по собі, і я теж сама по собі. З тих пір лиса й синичка перестали дружити.