Капелюх

Давним-давно жив один кравець зі своєю дружиною. Жили вони дуже бідно. Цілими днями вони шили, так добра не нажили, грошей ні на що не вистачало. Одного разу кравець побрав полотняний матеріал і зшив собі капелюх. Надяг він капелюх, у кишеню прихопив останні гроші й говорить своїй дружині: - Піду продавати капелюх, - та й зібрався у місто йти. - Ну й бовтаєш! Хто твій капелюх купувати-те стане, - говорить дружина. Прийшов кравець у місто, побачив там шинок і зайшов туди, продавцеві віддав грошей на напівштофа горілки, а сам горілку не побрав. Із цього шинку кравець пішов у іншій. Та там він продавцеві віддав грошей на напівштофа горілки, горілки не бере. Заходить у третій шинок, знову залишає за один напівштоф грошей. Вийшов кравець із шинку і йде по вулиці. Назустріч йому йде весь змерзлий піп. - Панотець, я бачу, ти дуже змерз? - говорить кравець. - Сабоно змерзнув, - відповідає піп. - Давай зайдемо сюди погрітися. - Можна, - погоджується піп. Заходять у шинок, кравець продавцеві говорить: - Принеси нам одну пляшку горілки. Продавець приніс горілку. Разом з попом розпили горілку, і кравець, знявши капелюх, потряс нею й сказав продавцеві: - На цей капелюх повіриш?! - На тисячу рублів повірю! - говорить продавець. Піп сабоно здивований. "Що за капелюх, зшитий з полотна, а на тисячу рублів довіряють", - подумав він. Вийшли обоє із шинку й пішли по вулиці. Назустріч іде сабоно змерзлий інший піп. - Панотець, бачу, ти сабоно змерзнув, - говорить кравець. - Дуже змерзнув, - говорить піп. - Давайте зайдемо у цей шинок і небагато вип'ємо. - Можна небагато випити, - погоджується й цей піп. Зайшли вони у шинок, кравець наказав продавцеві принести горілки. Почастував попів горілкою й знову потряс капелюхом. - Продавець, на цей капелюх довіряєш?! - говорить. - На тисячу рублів довіряю! Попи здивовані. "Зшита з полотна, а на тисячу рублів довіряють", - говорять два попи між собою. Кравець і попи вийшли із шинку. На вулиці їм назустріч попався третій піп. Та він сабоно змерзнув. - Панотець, бачу, ти теж сабоно змерз, - говорить кравець. - Зайдемо у шинок, вип'ємо хоч пляшку горілки. - Можна це зробити, - говорить і третій піп. Зайшли у шинок учотирьох. Кравець попросив принести горілки. Продавець приніс і поставив на стіл горілки. Напоїв кравець трьох попів і знову потряс своїм капелюхом. - На цей капелюх довіряєш?! - говорить кравець. - На тисячу рублів довіряю! - відповідає продавець. Попи дуже здивовані. "Зшита з полотна, а на тисячу рублів довіряють", - говорять між собою всі троє. Вийшли втрьох на вулицю й змовляються: "Давайте купимо у нього цей капелюх. Підемо у магазин і купимо товару на кілька тисяч рублів". Зайшли вони назад у шинок і запитують у кравця: - Як тебе кличуть, кум? - Олексій Семенович, - говорить кравець. - Олексій Семенович, продай нам свій капелюх. - Продам, - відповідає кравець, - тільки продам за три тисячі рублів. Попи купили капелюх за три тисячі рублів. Кравець прийшов до своєї дружини й говорить: - Дружина, продав адже той полотняний капелюх. - За скільки продав? - За три тисячі рублів. - Де ж ти знайшов такого дурня й продав йому капелюх на три тисячі? - Попи купили. Ось попи, побравши капелюх, пішли у магазини. Зайшли вони у один магазин, набрали товару рублів на дванадцять тисяч. Розгорнули капелюх і показують продавцеві: - На цей капелюх довіряй! - говорять. - Цей капелюх коштує тільки дві копійки, а нам і за дві копійки не потрібна, - відповідає продавець. Здивувалися попи. "Олексій Семенович обдурив адже нac. Давайте підемо до нього й уб'ємо його", - говорять попи. До їхнього приходу Олексій Семенович прикинувся мертвим, лежить у колоді. Прийшли попи. Дружина уклала чоловіка у колоду, сама возиться рядком. - Олексій Семенович спить, чи що? - Ні, він адже вмер, - говорить дружина кравця. - Ну, якщо вмер, добре. - А що, він дуже був потрібний? - Трішки потрібний був. Думали ми його вбити, так сам він умер: гріхів мало. - Якщо вбити треба, я його пожвавлю. Убивайте! - А як ти його пожвавиш? Дружина кравця побрала ножиці й молоток, ножицями защемила його ніс, молотком тихенько вдарила по чолу - відразу Олексій Семенович "ожив" і сів. - Олексій Семенович, продай ці ножиці й молоток, - говорять попи. - Продам за три тисячі рублів, - говорить кравець. Купили попи ножиці й молоток на три тисячі рублів і пішли додому. Прийшли до себе. Ось один з попів якось розсердився на свою дружину й убив її. Побрав піп ножиці й молоток і почав пожвавлювати свою дружину. Але його дружина ніяк не оживає. У цей час до нього прийшов інший піп. Перший піп скоріше заховав свою дружину. Заходить піп. - Я вбив свою дружину, дай ножиці з молотком. - Твоя матінка де? - запитує його. - Пішла у гості до сестри. На, неси! - віддав піп іншому попові ножиці й молоток. Прийшов піп додому, але як не намагався, так і не зміг пожвавити свою дружину. Та третій піп убив свою дружину й прийшов до другого попа. Та другий піп сховав свою дружину. Піп зайшов. - Твоєї матінки ні, чи що? - запитує. - Ні, вона до своєї сестри у гості пішла. - Дай-но молоток з ножицями: я адже вбив свою дружину. - Не дам: я теж убив свою дружину так ніяк не зміг пожвавити її. Молоток з ножицями ні до чого. Обдурив адже нас Олексій Семенович. А ми, повіривши ножицям і молотку, усе вбили своїх дружин. Попи втрьох направилися до кравця. "Зараз же ми Олексія Семеновича вб'ємо", - говорять. А кравець до приходу попів випиляв дошки підлоги, сам устав з ломом у дверей. Ось ідуть усі три попи. Тільки зайшов один піп, відкривши двері, так Олексій Семенович ударив його ломом. Піп прямо догодив у підпілля; і іншого вдарив, третього теж. Убив усіх трьох попів ломом так виставив їх у прикомірок. Настав вечір. На вулиці з похмілля солдатів валандався. Олексій Семенович покликав до себе солдата. - Ти що, з похмілля, чи що? - запитує його. - Так, похмілля сабоне, - говорить солдат. Олексій Семенович напоїв солдата полбутилкой, а потім сказав: - Ось, солдат, прийшов до мене піп бенкетувати так умер у мене. Віднеси-но ти його на Волгу й спусти у ополонку. Я тобі дам сто рублів. - Де він? - запитує солдат. - Зараз він у прикомірку. Ось стало близько десяти годин вечора. Солдат поніс того померлого попа. Сторож побачив його й запитав: - Хто це йде? - Чорт. - Що несеш? - Попа несу. Відніс солдатів попа. Приходить до Олексія Семеновичу назад. Він випоил ще полбутилочку та й умовляє віднести й другого попа. Сторож знову запитує: - Хто йде? - Чорт. - Що несеш? - Попа. - Ну, тепер ти у нашому місті всіх попів перетаскаєш, - говорить сторож. Відніс солдатів попа й повернувся назад. До приходу солдата Олексій Семенович приготував ще одного попа. Солдат прийшов. - Давай вип'ємо ще полбутилки, - говорить Олексій Семенович. - Є ще один піп. Віднести-Те зможеш? - Зможу, - говорить солдат. Відніс солдатів і третього попа. Сторож знову запитує: - Хто йде? - Чорт. - Що несеш? - Попа. - Ну, тепер усіх попів з міста перетаскаєш, - говорить сторож. Розвидніло. Сторож доклав своєму начальству: - Сьогодні вночі чорт трьох попів відніс. Начальник доклав іншим попам: - Ви сьогодні надягніть хрести. Якщо що, він може віднести й вас. Якщо одягнете ризи, то чорт не підійде, побоїться. Приходить солдатів до Олексія Семеновичу, одержує сто рублів. Олексій Семенович додатково почастував його полбутилкой. Подякував солдатів Олексія Семеновича й пішов від нього. Вийшов на вулицю, а назустріч йому йде піп, у ризі, у руках тримає кадило. Солдат вловив попа й сказав: - Ах, довгі волосся, ти знову повернувся?! - Та поніс його на Волгу, і утопив його у ополонці.